Криза читання: дослідження Агнешки Пйотровської про вплив ШІ на освіту та культуру

Британська дослідниця Агнешка Пйотровська у колонці для Times Higher Education аналізує кризу читання серед студентів, яка загострюється під впливом штучного інтелекту. Вона вважає, що ця проблема є не лише освітньою, а й культурною та соціальною. Британське видання Times Higher Education опублікувало колонку дослідниці Агнешки Пйотровської — академікині, режисерки та психоаналітичної консультантки, яка працює з PhD-студентами в університетах Великої Британії. У своїй статті авторка порушує питання не просто зменшення читання, особливо серед університетських студентів, а глибшу трансформацію освітнього процесу, де читання як форма мислення поступово зникає. Пйотровська зазначає, що в елітних університетах студенти читають менше, ніж раніше, а в інших — практично не читають взагалі. Вона працює на межі академічного середовища, креативних індустрій і психоаналізу, що дозволяє їй бачити кризу читання як культурну та психологічну проблему. Times Higher Education, де опубліковано її текст, є одним із найавторитетніших світових ресурсів про вищу освіту, що підкреслює важливість її спостережень. Висновок Пйотровської вражає: криза читання є «дзеркалом» соціальної нерівності, адже читання залежить від класового походження, типу школи та культурного капіталу студентів. Цікаво, що авторка не звинувачує штучний інтелект у виникненні проблеми, а лише вказує на те, що він підсилює її. Джоанна Прайор, головна виконавча директорка Pan Macmillan, на Лондонському книжковому ярмарку зазначила, що спад читання є більшим викликом для видавничої галузі, ніж ШІ. Студенти все частіше покладаються на спрощені резюме текстів, замість того, щоб читати їх повністю, що призводить до поверхневого розуміння і відучує молодь від самостійного мислення. Водночас у привілейованих середовищах студенти можуть відмовлятися від використання ШІ, сприймаючи його як загрозу академічній доброчесності. Воррен Бакленд, доцент кафедри кінознавства в Оксфордському університеті Брукса, вважає, що криза читання є наслідком тривалого споживання соціальних мереж та впливу Covid на навчання. Він зазначає, що молоде покоління не розуміє важливість читання. Лише кожна третя дитина у Великій Британії любить читати у вільний час, а половина дорослих взагалі перестала читати. Читання дітям віком від нуля до п’яти років скоротилося на 25% у порівнянні з 2019 роком. Пйотровська зазначає, що проблема читання має глобальний характер, але країни реагують на неї по-різному. У США 40% дорослих не прочитали жодної книги за рік, тоді як серед людей з вищою освітою цей показник становить п’ять книг. Швеція, реагуючи на занепокоєння щодо падіння рівня читання, запровадила системні зміни: університети зобов’язані відстежувати використання навчальної літератури, а уряд інвестував 104 мільйони євро у повернення паперових книг до шкіл. Проблема читання стає маркером соціального розшарування, адже студенти з привілейованих родин мають більше можливостей для розвитку навичок читання. Пйотровська проводить паралель із романом Казуо Ішіґуро «Клара і Сонце», вказуючи на ризик поділу суспільства на «покращених» і «залишених позаду». Вона стверджує, що сучасна освіта може стати ресурсом лише для обраних, де доступ до глибокого мислення стає привілеєм, а не правом. Пйотровська акцентує, що студенти все частіше сприймають навчання лише як засіб для отримання диплома, а не як процес відкриття нових ідей. На її думку, заборона соціальних мереж чи обмеження ШІ не вирішать проблему, оскільки втрачені інструменти і мотивація для навчання. Вона закінчує статтю песимістичним прогнозом, вказуючи на можливість майбутнього, в якому книги пишуться машинами, але їх ніхто не читає, окрім інших машин.

Новини у сфері освіти