Вплив компаній штучного інтелекту на вищу освіту: думка Метью Коннеллі для України

У статті New York Times історик Метью Коннеллі аналізує, як компанії штучного інтелекту змінюють університети, попереджаючи про ризики для освіти. У лютому 2026 року в New York Times з'явилася колонка Метью Коннеллі, історика та віцедекана Колумбійського університету, під назвою «Компанії штучного інтелекту поглинають вищу освіту». Автор підкреслює, що вища освіта ризикує втратити контроль над своєю місією через нові відносини з індустрією штучного інтелекту. Стаття стала частиною глобальної дискусії про вплив штучного інтелекту на навчання, яка ведеться в академічних колах США та Європи. Учасники обговорення критикують залежність студентів від ШІ-інструментів та шукають нові педагогічні моделі для співіснування людини і технологій. Коннеллі зазначає, що університети змушені співпрацювати з технологічними компаніями, не маючи рівних позицій у переговорах. Адміністрації вишів, боячись відстати у технологічній гонці, погоджуються на партнерства без достатніх доказів їхньої освітньої ефективності. «Дедалі більше коледжів та університетів охоче співпрацюють з компаніями, незважаючи на десятиліття доказів необхідності тестування освітніх технологій», — пише автор. На його думку, ШІ-компанії розглядають університети як середовище для тестування своїх продуктів і як потенційний ринок користувачів. Він формулює це так: «Битва між ботами та мізками вже розпочалася». Проблема, на його думку, не лише технологічна, а й інституційна: освітні заклади поступово передають контроль над навчальним процесом приватним корпораціям. Коннеллі попереджає, що швидке поширення генеративного ШІ змінює когнітивну поведінку молоді, яка стає залежною від технологій і втрачає здатність самостійно мислити. Дослідження показують, що студенти, які активно користуються ШІ, читають менш уважно і пишуть тексти з нижчою оригінальністю. Автор описує маркетингові практики технологічних компаній, які починають з безкоштовного доступу під час іспитів, переходячи до програм «кампусних амбасадорів». Такі практики, на його думку, створюють конфлікти інтересів: «Це не є справжнім партнерством рівних». Коннеллі порівнює цю ситуацію з дипломатією, де намагаються посіяти розкол усередині інституції. Окремою тривогою автора є стратегічні амбіції індустрії створити загальний штучний інтелект (AGI). Він зазначає, що компанії прагнуть інтегрувати ШІ в усі університетські процеси, від вступу до академічного консультування: «Для університетів ця територія є найвищою вершиною: самим людським інтелектом». Коннеллі, як адміністратор університету, веде переговори із ШІ-компаніями, поєднуючи управлінський досвід із академічною роботою. У статті він посилається на дослідження впливу ШІ на навчання, практичні кейси використання інструментів та спостереження викладачів щодо зменшення запитів і самостійної роботи студентів. Хоча колонка є особистою думкою, вона базується на реальному досвіді управління університетською ШІ-інфраструктурою. Українська освіта наразі впроваджує штучний інтелект швидше, ніж формує правила його використання, тому застереження Коннеллі можуть бути особливо корисними. Це шанс уникнути чужих помилок та закласти прозорі правила роботи з даними, етичні стандарти та педагогічні моделі використання ШІ. Також це можливість зберегти ключові навички, такі як критичне мислення та аналітичне письмо, які можуть постраждати через залежність від технологій. У воєнному та післявоєнному контексті контроль над знаннями, даними студентів і освітньою інфраструктурою набуває значення не лише освітньої, а й цифрової безпеки. Коннеллі не закликає відмовитися від штучного інтелекту, а підкреслює, що університети повинні визначати правила гри самостійно. Освіта повинна використовувати ШІ для розвитку людського інтелекту, а не поступово передавати йому свою основну функцію. В іншому випадку, попереджає автор, боротьба може бути програна ще до того, як освітяни усвідомлять, що вона вже почалася.

Новини у сфері освіти