Базовый компонент дошкольного образования в Украине

Зміст освіти

Результати освітньо-виховної роботи

СВІТОСПРИЙМАН­НЯ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ

Змістова лінія "Природа планети Земля"

Має уявлення, що життя на планеті Земля існує завдяки сонячному світлу і теплу. Знає, що Сонце освітлює і прогріває воду, ґрунт, повітря, рослини, тварин. Має уявлення, що під впливом Сонця вода, повітря, ґрунт постійно поновлюються.

Має елементарні уявлення, що повітря оточує всю планету Земля, є навколо нас, у воді, ґрунті, рослинах, тваринах, предметах. Розрізняє стан та якість повітря, розуміє його значення для життя живих істот. Знає, що повітрям дихають рослини, тварини, люди. Знає, що в природі вода знаходиться у річках, озерах, морях, підземних джерелах, у природі солоної води більше, ніж прісної; в Україні є мінералізована вода, а в надрах землі — запаси питної. Знає, що вона необ­хідна для живих істот. Має елементарне уявлення, що вода входить до складу всіх живих орга­нізмів.

Має уявлення про ґрунт як родючий шар поверхні землі, в якому містяться вода, повітря, поживні речовини. Розуміє його значення для життя рослин, тварин, діяльності людей. Орієнту­ється. що Україна багата на родючі грунти. Має уявлення про причини їх руйнування: розмиван­ня водою, вивітрювання, витоптування.

Повітря.

Вода.

Ґрунт

Властивості.

Якості. Стани

Знає ознаки повітря: прозоре, невидиме, легке, може ущільнюватися, переміщується. Розрізняє забруднене повітря за характерними ознаками: неприємним запахом, забарвленням. Знає про значення рослин для якості повітря: очищають, зволожують, знезаражують. Розрізняє стани повітря: холодне, тепле, гаряче, вологе, сухе. Розуміє залежність стану повітря від погоди, пори року, інших чинників. Знає і називає ознаки погоди: тепла, холодна, прохолодна, хмарна, ясна, вітряна, безвітряна, дощова. Має елементарне уявлення, що вітер - це рух повітря.

Знає деякі види хмар: перисті, купчасті, шаруваті. Має уявлення про причини утворення хмар.

Знає, що вода - рідина. Розрізняє якості чистої (прозора, без запаху, без смаку) та забрудненої води (непрозора, має запах, смак). Має елементарне уявлення, що в природному довкіллі вода перебуває в постійному русі, буває в різних станах: рідкому, твердому, газоподібному.

Має елементарне уявлення про те, як вода надходить до людських осель.

Уміє визначати й правильно називати види грунтів регіону проживання: піщані, глинисті, чорноземні. Орієнтується в якостях і властивостях грунтів: колір, структура, вологість.

Має елементарне уявлення, що якість грунту залежить від вологості, вмісту поживних речовин, забрудненості (чистоти).

Явища природи

Знає, що в природному довкіллі відбуваються зміни. Має елементарне уявлення, що зміни залежать від обертання Землі навколо Сонця.

Сезонні

Знає характерні ознаки пір року, їхню послідовність, стан погоди, рослин, поведінку тварин.

Знає, що кожна пора року складається з місяців, місяць — з тижнів, тиждень — з днів, доба — з годин, година — з хвилин.

Має уявлення про співвідношення одиниць часу, визначає час за допомогою годинника.

Розуміє причини змін сезонів, їх залежність від кількості сонячного тепла і світла, положення Сонця на небосхилі.

Орієнтується в тому, що наявність чи відсутність листя, квітів, плодів визначає поведінку тва­рин, які ними живляться та знаходять укриття.

Вміє визначати зміну положення Сонця на небосхилі за орієнтиром.

Уміє користуватися термометром для визначення температури повітря. Знає характерні зміни, що відбуваються з погодою, рослинами і тваринами кожної пори року; сезонну сільськогоспо­дарську працю людей. Веде календарі погоди і природи, помічаючи характерні особливості при­родних явищ, їх вплив на рослини і тварин, людей.

Знає народні прикмети, які вказують характерні особливості пір року.

Природні

Має уявлення про найпоширеніші явища природи (туман, іній, веселку, дощ, сніг, грім, блис­кавку, грозу, град, приморозки, ожеледицю, хуртовину, посуху, бурі), їхні особливості, вплив означених явищ на стан природи та діяльність людини.

Має уявлення, що їх можна прогнозувати і цим зменшувати негативну дію природних стихій.

Елементарно уявляє, що в довкіллі виникають природні катаклізми: землетруси, виверження вулканів, руйнування гір, повені, зсуви тощо. Знає їх вплив на життя рослин, тварин, людей.

Рослини

Має елементарне уявлення, що рослини сприяють існуванню природного довкілля: виділяють кисень; поліпшують повітря, ґрунт, воду; забезпечують їжею тварин, людей.

Багатоманітність

Орієнтується, що в Україні багатий і різноманітний рослинний світ. Уміє розрізняти і правильно називати групи рослин: дерева, кущі, квіти, гриби, мохи. Розрізняє найпоширеніші дикорослі й культурні рослини своєї місцевості. Знає лікарські влас­тивості рослин найближчого природного оточення, рослини-обереги, символи України.

Будова та умови зростання

Знає будову рослин (корінь, ст(цензура!), листок, квітка, плоди), їх різноманітність, окремі функції. Знає, що рослини потребують достатньо світла, води, поживного ґрунту. Орієнтується в змінах. що відбуваються з рослинами під час росту.

Має елементарні уявлення про вплив умов життя, погодних факторів на стан рослин, основні фази зростання.

Уміє визначати зміну стану рослини через вплив негативних факторів.

Тварини

Має елементарне уявлення про тісний взаємозв'язок рослин і тварин (живильний ланцюжок).

Знає про місце проживання тварин, спосіб живлення, пересування, значення в природі, у житті людей.

Багатоманітність

Розрізняє найпоширеніших представників різних систематичних груп тварин: черв'яків, мо­люсків, раків, павуків, комах, риб, земноводних, плазунів, птахів і звірів (свійських та диких).

Знає їх назву, спосіб живлення, пересування, середовище існування, цікаві особливості пове­дінки, значення для рослин та інших тварин, що знаходяться поряд. Має уявлення про диких і свійських тварин свого регіону.

Будова і спосіб життя

Знає будову тварин та особливості їхнього зовнішнього вигляду. Уміє встановлювати взає­мозв'язки між будовою тварини і способом її життя: пересуванням, живленням, захистом. Усвідомлює, що в природному довкіллі немає корисних і шкідливих тварин — усі важливі в природі.

Людина

Розуміє цінність життя і здоров'я людей, їх залежність від природного довкілля.

Знає, що людині для життя потрібні повітря, вода, їжа.

Діяльність людини

Знає, що людина впливає на природне довкілля, ведучи селекційну роботу з рослинами, від­новлюючи кількість рослин і тварин, які зникають, охороняючи їх ("Червона книга").

Має уявлення, що екологічний стан природного довкілля залежить від діяльності людини. Ро­зуміє, що діяльність в природі забезпечує їй необхідні для життя умови.

Розуміє вплив природних явищ на самопочуття і діяльність людини.

Знає про діяльність дорослих з охорони природи рідного краю. Реагує на неадекватну пове­дінку в природі своїх однолітків. Бере посильну участь у природоохоронній діяльності.

Екологічний стан довкілля і здоров'я

Усвідомлює залежність стану здоров'я від кількості та чистоти повітря, води, грунту, продуктів харчування. Розуміє, що організму шкодять забруднені повітря, вода, небезпечні рослини, тва­рини. Знає, що забруднене довкілля викликає захворювання різних органів і систем організму.

ЕКОЛОГІЧНО-ДОЦІЛЬНА ПОВЕДІНКА

Уміє захоплюватися красою краєвидів у різні пори року, передавати її в художніх образах. Володіє доступними навичками сприяння чистоті природного довкілля, економного викорис­тання води, електроенергії в побуті. Посильно сприяє поліпшенню якості повітря, грунту, води. Виконує правила природокористування. Орієнтується, що в довкіллі кожна рослина, тварина мають право на життя. Уміє доглядати тварин, які живуть у помешканні людини, допомагати диким тваринам. Володіє навичками безпечної поведінки в природному довкіллі.

СВІТОСПРИЙМАННЯ

Має елементарні уявлення про Космос як простір, що існує за межами планети Земля (навко лоземний, міжпланетний, міжзоряний).

Зірки

Має уявлення, що у Космосі безліч зірок, між ними Землею великі відстані: зорі між собою різняться за розміром, яскравістю. Знає, що Сонце — зоря, яка освітлює та обігріває Землю, інші планети.

Планети

Має елементарне уявлення, що навколо Сонця обертається дев'ять планет, серед них — Зем­ля. Називає Венеру, Марс, Сатурн. Елементарно уявляє, що вони різні за розміром, але набага­то менші за Сонце. Знає, що люди досліджують планети.

Планета Земля і Місяць

Має уявлення, що під час обертання навколо Сонця Земля по-різному освітлюється його променями, що є причиною сезонних змін. Знає, що навколо Землі обертається Місяць, її супутник. Елементарно уявляє, що це — кам'яна куля, яка відбиває сонячне світло і тому його добре видно на небосхилі вночі. Знає модель Землі — глобус. Розрізняє водний простір і сушу. Має елементарні уявлення, що люди вивчають Космос через телескопи, з супутників, косміч­них кораблів та станцій.

ЕКОЛОГІЧНО

ДОЦІЛЬНА

ПОВЕДІНКА

Захоплюється загадковістю і таємничістю природи Космосу. Прагне до посильної участі в пізнанні компонентів природи Космосу. Ознайомлюється з доступними досягненнями людей у вивченні, дослідженні Космосу (вчені, космонавти; супутники, космічні кораблі і станції, місяцехід).

Розвиток культури — важлива складова особистісного зростання дитини. Предметно-практична, ігрова, худож­ня діяльність залежать від її досвіду спілкування з до­рослими та власної пізнавальної активності. Рівень роз­витку творчих здібностей дошкільника позначається на характері його життєдіяльності, створених ним продук­тах праці, ігрових ролях, художніх образах. Культура ді­яльності визначається відповідністю її індивідуальної та групової форм віковим можливостям дитини, вмінню ви­користовувати предметні, ігрові та художні засоби, спів­відносити їх з метою та змістом діяльності.

Важливим результатом оволодіння дитиною практич­ною, ігровою та мистецькою діяльностями є усвідомлен­ня себе активним суб'єктом творчості, сформоване емо­ційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу.

Компетентність у предметному світі складається з уміння диференціювати предмети за їх функціональними ознаками, здатності орієнтуватися в розмаїтті предме­тів, класифікувати їх, здійснювати серіацію, розрізняти за розташуванням у просторі і за віддаленістю, володін­ня навичками практичного життя, культурного споживан­ня та елементарного виробництва продуктів праці. Компетентність в ігровій діяльності визначається роз­виненістю ігрових умінь дитини, здатністю використову­вати адекватні ігрові атрибути та іграшки, сформованістю ігрового партнерства, рівнем засвоєння нею ігрових правил. Компетентність у мистецькій діяльності визначаєть­ся рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням працювати з різними матеріалами, використовувати різні техніки, добирати відповідні за­соби реалізації задуму, виявляти творчу уяву, естетич­ну чутливість, емоційно-ціннісне ставлення до навко­лишнього.

Кожна з виділених змістових ліній - "Предметний світ", "Світ гри" та "Світ мистецтва" - акцентує увагу на змісті та структурі практичної, ігрової і мистецької активності як важливих складових особистісної культури дитини.

ОЗНАЙОМ-ЛЕННЯ 3 ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ

Зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє тотожне, схоже, відмінне: визначає безпечне і небезпечне; диференціює його на "моє", "наше", "чуже"; на "індивідуальне" та "загальне"; "близьке" і "далеке". Визначає форму довколишніх предметів за допомогою геометричних фігур як еталона. Видозмінює геометричні фігури, виділяє їх основні ознаки, порівнює між собою. Класифікує предмети за однією з ознак, змінює критерії, перегруповує вдруге. Класифікує одночасно на основі кількох ознак. Оперує з множинами: об'єднує їх елементи, сортує, доповнює, вилучає зайві, визначає відно­шення між ними у процесі класифікації. Здійснює серіацію за величиною, масою, об'ємом. Лічить предмети, розрізняє їх за розташуванням у просторі та за віддаленістю. Усвідомлює цінність, знає походження більшості предметів. Має належний словниковий запас для вербального означення багатьох предметів, може пояс­нити їхнє призначення.

Житлове середовище

Оперує поняттям "житло", може назвати основні предмети побуту і вжитку, розуміє призна­чення кожного. Має уявлення про українське житло, його відмінності від житла людей інших національностей. Диференціює інтер'єри міської квартири та сільської оселі, може назвати їхні характерні особливості й типові атрибути. Розуміє роль житла в житті людини, цінує рідну домів­ку, відчуває її атмосферу, може передати її словами та художнім образом. Усвідомлює, що затишок житла створюють його мешканці, які доглядають за ним, прикрашають його, примножу­ють добробут сім'ї. Цінує речі, вироблені руками рідних і передані у спадщину. Розуміє значення бережливості для підтримки порядку і затишку житлового середовища. Може назвати основні технічні засоби та побутові прилади, які допомагають людям у домашньому господарстві, знає, як ними користуватися.

За межами житла

Оперує назвами основних споруд соціального призначення. Розуміє взаємозв'язок між потре­бами людини в теплі, світлі, воді та функціонуванням різних технічних комунікацій та відповідних установ. Усвідомлює доцільність поділу міста, селища на вулиці, відведення спеціальних місць для руху людей і транспорту. Називає різні види транспорту (міського, сільського). Орієнтується у правилах дорожнього руху, керується ними. Орієнтується у найближчому предметному оточен­ні; знає назви вулиці, де живе, та прилеглих до неї. Може визначити місцезнаходження свого будинку, дошкільного закладу, місця роботи батьків, магазину, аптеки, поліклініки. Знає назви різних засобів технічного зв'язку, у разі потреби може скористатися ними.

ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв'язок зі здоров'ям та ставленням до життя. Розуміє, що праце­любність є показником людської гідності та здатності вдосконалювати себе. Виявляє готовність брати участь у суспільне значущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпо­ширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником).

Користування предметами (споживання)

Знає, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміє використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбай­ливо до них ставиться, знає місце зберігання кожного. Володіє елементарною культурою спожи­вання продуктів праці інших людей.

Виготовлення предметів (виробництво)

Знає про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв'язку. Може назвати деякі з відомих. Розуміє відмінності між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини. Може назвати ос­новні з них. Охоче займається практичною діяльністю, доводить розпочате до кінця. Усвідомлює, що продуктивною називається діяльність, яка характеризується високою віддачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки як складової практичної діяльності, гаранта її продуктивності.

постановка мети

Усвідомлює, що виготовленню предметів передують постановка мети, складання плану діяль­ності, елементарного проекту. Вміє самостійно поставити перед собою близьку мету, спланува­ти дії. Може скласти елементарну прогностичну оцінку майбутнього результату, обґрунтувати її. Виявляє цілеспрямованість, прагне досягти кінцевої мети, може співвіднести власні можливості з бажаннями. Може відмовитися від непосильної мети, задовольнитися оптимальною, не вда­ватися до спрощеної.

процес досягнення мети

Добирає адекватні прийоми роботи, відповідні технічні засоби, знаряддя, матеріали. Знає влас­тивості матеріалу, технологію роботи з ним. Дотримується правил безпечного користування інструментами. Усвідомлює труднощі, реальну можливість помилок. Орієнтується в причинах своїх помилок, називає їх, співвідносить складність завдання зі своїми можливостями. Може обґрунтувати доцільність обраного варіанта виконання. Прагне відійти від шаблону, виявляє ви­гадку та фантазію. Експериментує, вдосконалює, виявляє винахідливість і раціоналізм.

результати діяльності

Орієнтується в критеріях результату, високого досягнення. Знає, що показником продуктив­ності праці є якість та кількість зробленого, докладені до роботи зусилля виконавця. Усвідомлює, що якість продукту визначається ступенем його придатності до використання, відсутністю технологічних помилок, зовнішньою привабливістю. Прагне домогтися успіху. Без зовнішніх спо­нукань перевіряє зроблене, виявляє бажання поліпшити результат власної праці, у разі потреби вносить корективи, доцільно використовує рукотворний виріб.

оцінка результатів праці

Виявляє вимогливість і критичність в оцінці власного продукту праці, виділяє достоїнства та вади, встановлює зв'язок між своєю вмілістю, старанністю та якістю і кількістю зробленого. Співвідносить задум з показниками кінцевого результату, виробляє узагальнені судження про себе як виконавця. Об'єктивно оцінює продукти праці інших, співвідносить їх з власними, бе­режливо ставиться до рукотворних виробів. Відрізняє власний виріб від твору мистецтва. Радіє з нагоди зробити приємне рідним та близьким.

Змістова лінія "Світ гри"

ГРА ЯК ФОРМА ПІЗНАННЯ СВІТУ

Зацікавлено ставиться до гри, відрізняє її від інших видів діяльності, задовольняє в ній свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. Надає грі перевагу як провідній діяльності.

РОЗВИТОК ГРИ ТА ОСОБИСТОСТІ

Творчо відображає реальні та казкові ситуації. Вміло розгортає гру на будь-якій стадії її 1 розвитку. Знає різні види ігор. Вправляється в умінні спостерігати, розмірковувати, спілкува­тися. Виявляє самостійність у виборі гри, іграшки. Змістовно грається сам, у мікро-, макро­ігрових групах, об'єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілку­вання.

Сюжет як показ­ник змістовності гри

Розуміє, що гра має сюжет; обирає та будує його. Усвідомлює мету, засоби її реалізації, необхідність планомірних дій. Ініціює, підтримує різні сюжети, вміє розгорнути, збагатити задум, обґрунтувати його доцільність. Творчо відображає в грі діяльність та взаємини дорослих. Урізно­манітнює сюжет гри, творчо використовуючи можливості іграшок і засобів гри. Негативно ста­виться до сюжетів, пов'язаних з проявами агресії, жорстокості, аморальними вчинками.

Правила рольової поведінки в грі

Відтворює взяту на себе роль, вступає у рольову взаємодію з іншими персонажами чи учасни­ками гри. Самостійно добирає зображувальні засоби спілкування, здатний до творчого перевті­лення. Усвідомлює доцільність виконання правил, точно та з інтересом їх виконує, контролює виконання.

Взаємозв'язок знань та ігрових можливостей

Самостійно застосовує життєвий досвід для створення та реалізації ігрових задумів, відтво­рює знання та моральні уявлення, задовольняє в грі інтерес до навколишнього. Доречно засто­совує раніше набуті знання у звичних та нетрадиційних ситуаціях. Обмінюється знаннями, мо­ральним та практичним досвідом з іншими учасниками гри.

Іграшка як засіб формування світосприймання

Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша. Ро­зуміє її зовнішні особливості та інші характеристики як втілення художньої, технічної та інших видів культур.

Іграшка як скла­дова предметно-ігрового середо­вища та переду­мова розвитку гри

Творчо застосовує образ іграшки у предметно-ігровому середовищі. Використовує іграшку відповідно до призначення, змісту, класифікації. Знає варіативні можливості використання різ­них іграшок. Застосовує іграшку для відображення соціальних взаємин людей. Розрізняє народ­ну іграшку, знає її призначення, роль, використання. Свідомо використовує для розгортання сюжету іграшки-замінники, власноруч виготовлені іграшки. Раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів. Виявляє бажання, вміння, ініціативу щодо формування та перетворення ігрового простору.

ЕСТЕТИЧНЕ СТАВ­ЛЕННЯ ДО РЕАЛЬ­НОГО СВІТУ ТА СВІТУ МИСТЕЦТВА

Змістова лінія "Світ мистецтва"

Ознайомлення з творами мистецтва

Здатна емоційно відгукуватися на прояви естетичного в житті та мистецтві, виражати свої почуття у різних видах мистецької діяльності, визначати власне ставлення до творів мистецтва: образотворчого, музичного, театрального, літературного. Дістає задоволення від спілкування з творами мистецтва, від творення прекрасного в житті, природі та мистецтві.

образотворчого

Має уявлення про особливості образотворчого мистецтва як мистецтва візуального, розуміє його відмінність від інших видів. Знає основні види образотворчого мистецтва: живопис, графі­ку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове, їхні основні спільні та відмінні риси. Визна­чає основні жанри образотворчого мистецтва: пейзаж, портрет, натюрморт, побутовий жанр.

музичного

Уміє слухати музику, визначати емоції та почуття, які вона передає, усвідомлює виконавський характер твору. Має уявлення про інструментальні та вокальні музичні твори, відповідне вико­навство. Впізнає деякі твори з класичної, народної, вітчизняної та світової музичної спадщини, проявляє стійкий інтерес до різних видів музики (класичної, народної, сучасної), називає компо­зиторів. Розрізняє та обґрунтовує своєрідність музичних жанрів: пісні, танцю, маршу; вміє порів­няти твори одного жанру.

театрального

Має уявлення про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі, проявляє себе емо­ційним та естетично чутливим глядачем. Співпереживає персонажам, розуміє зміст дійства, вис­тави, усвідомлює колективний характер дієтворення.

літературного

Обізнана з найкращими зразками різних жанрів фольклору та літературних творів; розуміє до­цільність їх використання у повсякденному житті, ігровій та театралізованій діяльності.

Художній образ мовою мистецтва

Уміє на елементарному рівні аналізувати твір мистецтва, визначати його емоційний настрій, характеризувати засоби художньої виразності, розуміє художні образи, створює їх у власних роботах; передає той самий художній образ різними засобами мистецтва.

образотворчого

Розуміє лінію, колір, композицію, ритм як засіб вираження настрою та стану художнього твору; вміє давати їм емоційно-образну характеристику; виражає свої почуття через колористичну га­му, композиційне рішення, ритмічну послідовність, формотворення.

музичного

Втілює у співах, рухах, музикуванні характер музики, співвідносить власне музичне виконавс­тво з виконавством інших. Творчо сприймає музичний образ, асоціює його з власним світосп­рийняттям: цілісно характеризує твір, розрізняє властивості звуку, окремі засоби виразності (темп, висоту, динаміку тощо).

театрального

Розуміє театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу, ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними.

літературного

Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє і виділяє струк­туру та основні засоби художньої виразності: динаміку та ритмічну послідовність, градацію та ретардацію (повторення) дій.

Художньо-практична діяльність

Відображає в художньо-практичній діяльності власне ставлення до реального світу і тво­рів мистецтва, охоче виконує завдання естетичного характеру, володіє художньою "майс­терністю" в міру своїх індивідуально-вікових можливостей і вдосконалює її під керівницт­вом дорослого.

образотворча

Знає характерні особливості, специфіку, засоби художньої виразності різних видів образотворчої діяльності: малювання, ліплення, аплікації, роботи з природним матеріалом. Володіє технічними прийомами та методами роботи, спираючись на знання особливостей, виразності матеріалу, техніки.

музична

Вміє музично зумовлено, граційно, розкуто рухатися. Розігрує хороводні пісні, індивідуально виражає танцювальний зразок, надає виразності рухам, міміці, жестам, позам; самостійно звер­тається до досвіду пластичного руху. Має навички гри на дитячих музичних інструментах, індивідуального та колективного виконан­ня твору. Вміє обирати музичний інструмент для гри, зосереджується на власній грі та грі одно­літків. Виражає емоційний стан, почуття, зміст танцю в рухах, надає ім танцювальної образності, володіє елементарною танцювальною технікою.

театральна

Виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ, запам'ятовує сюжет­ну послідовність, своєчасно включається у дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів; використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралі­зації різних творів літературних жанрів.

літературна

Використовує художні засоби виразності літературних творів, читає їх напам'ять, переказує, аналізує та відтворює в різних видах діяльності. Кількісна та якісна характеристики мовленнєвої діяльності сягає вікової норми. Має навички корекції і самокорекції мовлення.

Дитяча творчість

Уміє передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через художнє слово, образотворчу діяльність, музичну творчість, виразні рухи, мімічні та пантомімічні етюди. Розподіляє роботу під час колективного обговорення. Об'єктивно оцінює свої і чужі роботи.

образотворча

Дістає задоволення від процесу та результату творення. Застосовує набутий творчий досвід в іграх, повсякденному житті і на святах. Вміє виявляти ініціативу, естетичне ставлення, власну пошукову зацікавленість під час образотворення. Прагне привернути увагу до результатів влас­ної образотворчої діяльності самобутністю, оригінальністю, неповторністю.

музична

Має досвід музичної імітації, імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи; вміє музично-пісенно-пластично оформляти гру, творити музику: дістає задоволення від самовираження в діях під музику.

театральна

Здатна театралізувати творчу сюжетно-рольову гру, вигадує казку і засоби для її театральної реалізації, обирає ролі та виконавців для вистави.

літературна

Продовжує та самостійно складає розповіді, оповідання та казки, володіє образним мовлен­ням. Охоче бере участь в іграх-драматизаціях, інсценуванні, літературних вечорах та самостійно організовує театралізовані ігри. Вибірково та ціннісно ставиться до літературного твору через художнє слово, формуючи власний художній смак. Ідентифікує почуття та вчинки персонажів з власними.

Сфера "Люди"

Загальні підходи до систематизації знань дитини у сфері "Люди" визначаються особливим значенням спілкування для особистісного становлення. Спілкування є найваж­ливішим фактором перетворення новонародженого ін­дивіда в повноцінного представника людського роду, в соціальну істоту. Лише за умови спілкування з доросли­ми людьми як носіями суспільно-історичного досвіду люд­ства у дитини формується вміння об'єднувати свої зу­силля з іншими для досягнення спільного результату, ви­робляються групові та колективні форми адаптації до нав­колишнього середовища. Спілкування з людьми є своє­рідним видом пристосування дошкільника до життя че­рез узгодження власних дій з діями інших членів сус­пільства. Зміст сфери "Люди" має на меті формування соціаль­них навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людь-

ми, як члена суспільства, що визначаються зв'язками з іншими, активного інтересу до людей, формування го­товності сприймати соціальний досвід, виховувати спів­переживання, співчуття, бажання пізнавати людей, ро­бити добрі вчинки. Виділені змістові лінії акцентують увагу на провідних напрямах сфери. Компетентність у напрямі "Сім'я. Родина" передбачає ком­плекс знань дитини про сім'ю як осередок суспільства, особливості взаємин батьків, стосунки з братом та сест­рою, бабусею й дідусем, сімейне буття, склад родини. Компетентність у напрямі "Інші люди" передбачає вмін­ня дитини диференціювати людей за ознаками спорід­неності, віку, статі, прихильності. Компетентність у напрямі "Людство" передбачає ком­плекс уявлень дитини про державу, народи, нації, сус­пільство, людство як узагальнені категорії.

Зміст освіти

Результати освітньо-виховної роботи

Змістова лінія "Сім'я. Родина"

СІМ'Я

Має елементарне уявлення про сім'ю як найменшу частку суспільства, усвідомлює зміст по­няття "сім'я", вміє його пояснити.

Взаємини з батьком і матір'ю

Знає, що сім'я об'єднує найрідніших людей і складається з батьків і дітей; батьки — це люди, які народили дітей і виховують їх; батьки батьків — дідусь і бабуся: сім'я об'єднується любов'ю, взаємною турботою, обов'язками, спільним проживанням; сім'я необхідна людині для щасливо­го життя; члени сім'ї мають, як правило, спільне прізвище: діти продовжують життя своїх батьків; батьки оберігають дітей, а дорослі діти — батьків; честь сім'ї — повага людей до її членів; кожний член сім'ї повинен берегти і підтримувати її честь. Виділяє матір, батька серед інших, найтепліше ставитися до них; поступається своїми бажан­нями, потребами, інтересами заради батьків, задовольняє їхні прохання, прислухається до по­рад, вказівок; помічає їхній настрій, емоційний та фізичний стан: відчуває й цінує захист, під­тримку, життєву опору, добробут, який дають батьки, бережливо і вдячно цим користується; живе інтересами родини.

Стосунки з братами та сестрами

Встановлює й підтримує щирі, доброзичливі, дружні стосунки з сестрами та братами, виділяє їх серед інших дітей, дбає про них. Запобігає конфліктам, непорозумінням між членами сім'ї. Наслідує старших сестер та братів. Опікується молодшими сестрами і братами, уважно ста­виться до їхніх потреб, прохань; навчає їх, прилучає до власних справ; захищає від несправед­ливості, грубощів, зухвальства. Здатна утримуватися від ревнощів, суперництва, розуміє корис­ність об'єднання зусиль для спільної діяльності, турботи про рідних.

Ставлення до бабусі та дідуся

Шанує бабусю і дідуся, знає про життєву мудрість старших, їх бажання поділитися нею. Дбає про дідуся й бабусю, допомагає їм, не засмучує своїми словами, вчинками, поведінкою.

Сімейне буття

Виконує правила співжиття у сім'ї. Розрізняє і поважає обов'язки кожного члена сім'ї, сумлін­но виконує власні обов'язки, підтримує порядок у домі, розуміє, що кожен робить посильний внесок у добробут і доброзичливу атмосферу сім'ї. Прагне полегшити працю дорослих. Своє­часно й доречно надає посильну допомогу кожному членові родини. Радує їх своїми словами, вчинками, поведінкою. Турботливо й уважно ставиться до хворих, помічає їхній стан, прагне його поліпшити. Любить і шанує сімейні свята, бере активну участь у їх творенні. Дотримується сімейних традицій, зміцнює їх.

РОДИНА

Знає, що крім сімейних є родинні стосунки; має уявлення про свій рід, родовід; прагне бути гідним власного роду, примножувати його честь, шану серед інших людей; захищає моральну гідність своїх близьких. Цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Поважає найближчих рідних по лінії матері та батька. Знає, де поховані померлі родичі, бере участь у вшануванні їхньої пам'яті, догляді за місцями поховань. Уміє поводитися згідно з родинними традиціями: вітається, виявляє інтерес до життя рідних, поважає нових членів родини, радіє успіхам членів родини, спів­чуває у горі та невдачах, допомагає в скруті. Виявляє ініціативу щодо підтримання родинних зв'яз­ків, інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, ведення фотоальбомів тощо.

РОЗПОДІЛ ЛЮ­ДЕЙ ЗА ОЗНАКОЮ СПОРІДНЕНОСТІ

Змістова лінія "Інші люди"

Рідні

Усвідомлює, що рідними називають людей, які зв'язані між собою кровними зв'язками.

Знайомі

Знає слова-ознаки основних членів родини, знає їх імена та по батькові, вік, місце проживання. Знає, що знайомі — це люди, які знають один одного, звертаються по імені, по імені та по батькові (сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу, інші люди, з якими зна­йомили дитину). Знає, що знайомі, зустрічаючись, вітаються. Впізнає знайомих, спілкується з ними. Дотримується норм культури спілкування. Рахується зі смаками, інтересами, потребами інших; виявляє чемність, толерантність до них.

Чужі

Знає, що чужі люди — це люди, які між собою не знайомі. Поводиться з ними обачно, ввічливо, стримано, розмовляє неголосно, не ображає надто пильним розгляданням. Почувається невимушено, впевнено серед малознайомих чи незнайомих людей. Помічає стан, інтереси, потреби сторонніх; враховує та задовольняє їх. За потребою, інтересом та згодою близьких дорослих ввічливо звертається до незнайомих людей. Без дозволу близьких або знайомих дорослих не розповідає незнайомим про свою сім'ю та місце проживання. У разі нагальної потреби, коли поруч немає знайомих людей, звертається по допомогу до незнайомих. Обирає серед них тих, хто з дітьми або в гурті з іншими. Висловлює своє прохання досить голосно 1 чітко. Не лякається таких ситуацій, а знає, що краще звернутися до людей на місці їх праці — до водія у транспорті, до продавця у магазині, контролера у кінотеатрі тощо. У разі виникнення інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна звернутися до нього.

ВІКОВІ ВІДМІН­ОСТІ ЛЮДЕЙ

Дитина

Знає, що всі люди були дітьми, народжуються немовлятами, до школи називаються дошкільни­ками, далі — школярами. Усвідомлює, що немовля потребує постійної уваги дорослих, особливо батьків і рідних, учиться ходити, розмовляти, їсти; з часом стає самостійнішим, відвідує дитячий садок, грається, спілкується, готується до навчання в школі. Дитину-дівчинку називають донькою, сестрою, племінницею, онукою: дитину-хлопчика — сином, братом, племінником, онуком.

Людина юнацького віку

Знає, що юність — це певний етап розвитку людини між дитинством і дорослістю. Має елемен­тарне уявлення про те, що в юнацькому віці людина виглядає як доросла, досягає певної соці­альної зрілості, характеризується самостійністю. В юнацькому віці людина професійно самовиз­начається, навчається, працює.

Доросла людина

Має елементарне уявлення про зрілість як період розквіту фізичних, розумових та соціальних властивостей людини. Усвідомлює, що в зрілому віці людина має професію, роботу, вона вміла, вправна, грамотна, виховує власних дітей, допомагає батькам.

Стара людина

Усвідомлює, що старість — це період життя після зрілості, протягом якого діяльність організму поступово слабшає. Має уявлення про те, що в старої людини погіршується зір, уповільнюються рухи, вона завершує свою професійну діяльність, виходить на пенсію, допомагає своїм дітям, доглядає онуків. Розуміє, що стара людина потребує турботи, розуміння й підтримки.

ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ 3 ЛЮДЬМИ РІЗНО­ГО ВІКУ

Старі та дорослі

Усвідомлює свою залежність від представників старшого покоління; з повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей зрілого та похилого віку. Звертається до них зі словами турботи, підтримки, готовності допомогти. Відчуває дистанцію та межу припустимої поведінки.

Позиція щодо молодших за себе

Зважає на свої обов'язки щодо молодших. Уважно й турботливо ставиться до них, опікує їх, допомагає, залучає до спільної посильної діяльності, задовольняє бажання бути самостійною. Вміє спілкуватися з молодшими за себе, розуміє, що вони потребують більше теплоти, ласки, враховує їхні побажання, разом з ними переживає радощі й труднощі.

Стосунки з однолітками

Виявляє інтерес до ігор, занять молодших дітей, прагне входити у контакт з ними, привертає до себе увагу своїми знання­ми, вміннями, доброзичливим ставленням. Уміє передавати молодшим свої знання, вміння в про­цесі трудової, ігрової діяльності, налагоджувати активну взаємодію з метою допомоги, підтримки, проявляє ініціативу в спілкуванні з молодшими, прагне бути взірцем для них, уміє користуватися словами звертання, пояснення, втішання тощо. Вміє розв'язувати і проявляти гнучкість у розв'язу­ванні проблемних і конфліктних ситуацій. Виявляє правдивість, чесність у стосунках з молодшими, справедливість в оцінці їхньої поведінки: не сміється з недоліків або звичок, не радіє помилкам малят, а допомагає виправити їх. У колі молодших дітей відчуває себе старшим. Виявляє інтерес до однолітків. Вміє входити в контакт, привертати до себе увагу, проявляти доброзичливе ставлення, налагоджувати активну взаємодію. Відчуває себе на рівних та впевне­но з однолітками, усвідомлює свої можливості, права й обов'язки, норми спілкування, дотримується їх. Прагне бути справедливим, морально витриманим. Домагається визнання однолітків у різних видах діяльності, прагне бути бажаним у спілкуванні, грі тощо. Уникає конфліктів та вміє їм запобігати, самостійно встановлює й підтримує ділові та особисті контакти з однолітками, ставиться до них як до партнерів у різних видах діяльності. Підтримує загальну для всіх мету діяльності; узгоджує власні задуми, дії зі спільною метою та бажаннями партнерів; обмінюється з ними інформацією; розподіляє та координує дії учасників; грається і працює, дотримуючись правил і норм спілкування. Вміє захищати власну думку; в разі потреби звертається по допомогу до товариша та пропонує йому свою. Володіє виразними (мімічними та мовленнєвими) засобами спілкування.

Ставлення до старших дітей

Відчуває себе молодшим щодо старших від себе, наслідує їх позитивні вчинки, звички. Звер­тається до них по допомогу, пораду, захист. Вирізняє непристойне в їхній поведінці, адекватно ставиться до цього. Уміє налагоджувати позитивні взаємини зі старшими дітьми, проявляє інте­рес до їхніх дій, емоційну готовність до спілкування, прагне до спільної діяльності з ними. Уміє адекватно реагувати на поведінку старших дітей, керуючись морально-етичними нормами.

СТАТЕВІ ВІДМІН­НОСТІ МІЖ ЛЮ­ДЬМИ

Розрізнення лю­дей за статевою належністю

Усвідомлює, що люди поділяються на чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчаток. Може словами охарактеризувати, що чоловік — доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічої статі; жінка — доросла особа, а дівчинка — дитина жіночої статі. Має уявлення про основні ознаки чоловіка і жінки; може назвати спільне та відмінне у представників різної статі; орієнтується у відповідних статево-рольових стандартах.

Ототожнення ста­ті із соціальними ролями

Ототожнює стать дорослих з відповідними соціальними ролями (матері, батька та ін.). Орієнтуєть­ся на певну соціальну роль стосовно статі: жінка — господарка, матір, дружина; чоловік — захисник, опора сім'ї тощо. Розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання.

Ставлення до до­рослих різної ста­ті

Уміє порівнювати людей різної статі за ознаками зовнішнього вигляду, одягом, зачіскою, ро­дом занять, звичками тощо. Відповідно до цього та виходячи з власної статі, будує взаємини з дорослими.

Стосунки з дітьми ідентичної та від­мінної статі

Позитивно ставиться до дітей ідентичної та відмінної статей, спілкується, грається з ними. Знає, що хлопчик опікає, шанує, захищає дівчаток, уважний до них; що дівчатка дбають, турбу­ються про хлопчиків, шукають в них опору, захист, галантність. Розуміє, що хлопчикам і дівчат­кам треба дружити, поважати права та стать іншого, охоче приймати до спільних справ, ігор, занять, праці, розподіляти обов'язки, зважаючи на особливості статі.

РОЗРІЗНЕННЯ ЛЮДЕЙ ЗА ОЗНА­КОЮ ПРИХИЛЬ­НОСТІ

Дружба

Розуміє, що друг — це той, хто пов'язаний з іншим взаємною довірою, відданістю, любов'ю. Вибірково ставиться до дітей, дорослих. Ініціює дружні стосунки. Надає перевагу тому, хто про­являє доброзичливість, увагу, готовий до співпереживання, співробітництва. Підтримує дружнє ставлення до себе, що ґрунтується на симпатії, справедливості та інших моральних цінностях. Дотримується й домагається демократичних стосунків у дружбі, не підтримує авторитарних тен­денцій, розширює коло дружніх стосунків, підтримує дружбу дітей різної статевої належності, національності, прагне подружитися з молодшими й старшими дітьми, дорослими людьми.

Товаришування

Розуміє, що товариш — це близька за спільністю поглядів, уподобань людина. Прагне до пев­ного сталого кола товаришів. Залучає їх до спільної діяльності, підтримує ініціативу в спілкуван­ні, дотримується демократичних стосунків, виявляє відповідальність, зважає на індивідуальність. Підтримує спроби познайомитися, шукає спільні інтереси, приводи для наступних зустрічей.

Байдужість, неприязнь

Дитина знає тих, хто байдуже чи неприязно ставиться до неї, усвідомлює відповідне власне ставлення до інших. Розуміє причини цього. Усуває з власного спілкування, поведінки, зовніш­ності все те, що спричиняє байдуже або недружнє ставлення інших. Ініціює спроби зробити стосунки взаємоприйнятними, коректними, толерантними.

ДЕРЖАВА

Оперує назвою держави, розуміє, що Україна є її рідною країною. Знає і поважає державні символи.

НАРОДИ

Знає, що світ населяють різні народи. Орієнтується в тому, що деякі особливості їхнього зов­нішнього вигляду, типові види занять, особливості побуту пов'язані з умовами проживання. Знає, що люди різняться кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом, статурою, звичаями тощо. Розуміє, що люди в різних країнах розмовляють різними мовами.

ЛЮДСТВО

Має уявлення про те, що поняття "людство" означає сукупність усіх людей, які населяють нашу планету. Знає, що народи світу прагнуть миру і щастя, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання своєї країни, всієї планети.

Компетентність дошкільника у сфері "Я сам" — важли­ва передумова його особистісного становлення. Відо­мості дитини про саму себе необхідні для створення ба­зису її особистісної культури, забезпечення різнобічно­го та гармонійного розвитку, формування її життєдіяль­ності, відчуття своєї повноцінності. Позитивний образ-Я свідчить про ціннісне ставлення дошкільника до себе, його самоповагу, прийняття ним самого себе, відчуття своєї значущості для інших людей. Правильна оцінка дитиною свого "Я" виступає регулято­ром її моральної поведінки, лежить в основі таких почут­тів, як обов'язок, відповідальність, сором, провина, со­вість. Розмитість, невизначеність образу-Я самого себе

вказує на брак індивідуальності, суб'єктивної активності, втрату дитиною почуття самотності, ускладнює процес входження особистості в новий соціум. Специфіка сфери "Я сам" обумовлена потрійною при­родою людського "Я", його фізичної, психологічної та со­ціальної сторін. Це визначило основні змістові лінії: — формування системи знань дошкільника про своє тіло, його функціонування, здоров'я; — розвиток елементарних уявлень про себе як носія свідомості та самосвідомості; — становлення себе як соціальної істоти. Кожна з цих ліній передбачає свій обсяг знань, умінь, навичок, потреб, властивостей тощо. Так, компетентність

у галузі фізичного Я становлять знання дошкільника про своє тіло як ціле, вікові зміни організму, його живлення та загартування, гігієну тіла, здоров'я і хворобу, розви­ток рухової активності, статеву диференціацію та іденти­фікацію, безпеку, самоохорону, самозахист. Компетентність у царині внутрішнього, психічного сві­ту становлять уявлення дошкільника про пізнавальну ак­тивність, світ почуттів, цілеспрямовану діяльність, осво­єння "Я", адекватну самооцінку, домагання визнання, пси-

хологічну стать, уявлення себе у часі — минулому, тепе­рішньому, майбутньому, ставлення до своїх прав і обо­в'язків. Компетентність у напрямі соціального "Я" становлять уявлення дитини дошкільного віку про необхідність сприй­мати себе в контексті відносин з іншими, розвинена пот­реба в контактах з однолітками й дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності, регуляція поведінки і діяль­ності, моральні почуття.

Зміст освіти

Результати освітньо-виховної роботи

Будова тіла. Призначення та дія органів

Визначає і правильно називає частини свого тіла (голову, шию, тулуб, кінцівки), знає їхнє приз­начення і дію. Орієнтується в будові органів і систем свого організму (серцево-судинної, дихаль­ної, опорно-рухової, видільної, крові, шкіри). Має уявлення про їх призначення та умови нормаль­ного функціонування. Усвідомлює, що всі органи і системи організму працюють як єдине ціле.

на різних його властивостях, своїх сенсорних враженнях.

Органи чуттів

Орієнтується в основних проявах органів чуттів: око — бачить, вухо — чує, ніс — відчуває запах, язик — смак, шкіра — дотик і температуру. Сприймає відчуття свого тіла, різних його частин, диференціює їх, упорядковує, комбінує. Свідомо зосереджує увагу

РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ Вікові зміни в організмі

Усвідомлює, що людина народжується, проходить різні етапи життєвого шляху — дитинство, юність, зрілість, старість і помирає. Орієнтується в тому, що розвиток спричиняє зміни в організ­мі: протягом дитинства, юності і дорослості сприяє його вдосконаленню, в старості призводить до негативних змін.

Умови розвитку організму

Має елементарне уявлення про зв'язок віку з вагою, довжиною та біомасою тіла і кінцівок, об'ємами голови, грудей, плечей, тазу. Знає, що з часом на тілі з'явиться волося­ний покрив, відбудуться зміни у конституції чоловічого та жіночого тіла. Має елементарне уявлення, що стан організму залежить від успадкованих особливостей, умов життя і виховання, а також від власної продуктивної активності.

ЖИВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ

Харчування та розвиток

Знає про зв'язок біомаси свого тіла, його міці й здоров'я з кількістю та якістю харчування. Вміє вирізняти і називати словами основні групи їжі (хлібобулочні вироби, каші, овочі, фрукти, молочні й м'ясні продукти, риба, яйця). Відрізняє корисну їжу від некорисної та шкідливої (неїстівні гриби, ягоди тощо). Знає назви основних напоїв (вода, сік, молоко, кисломолочні продукти), їхню роль у здоров'ї організму. Розуміє виняткову роль питної води, її чистоти для свого здоров'я.

Спрага і голод

Орієнтується в ознаках спраги і голоду, вміє їх називати словами, розпізнає свої відповідні реакції, усвідомлює їхній вплив на власні поведінку та діяльність, може повідомити про них сло­вами, знає правила виходу з цих станів.

Знає основні вимоги до режиму та гігієни харчування, виконує правила культурної поведінки за столом, використовує найдоцільніші способи споживання різних продуктів харчування. Цінує працю, вкладену в приготування смачної та естетично привабливої їжі.

ГІГІЄНА ТІЛА

Мікроорганізми

Має елементарні уявлення про наявність в організмі мікроістот (вірусів, мікроорганізмів, бак­терій), шкідливих для здоров'я.

Культура споживання їжі

Знає основні правила догляду за окремими частинами тіла і органами (обличчям, руками, ногами, нігтями, волоссям, вухами, ротовою порожниною, органами виділення). Уміє самостійно виконувати основні гігієнічні процедури (вимити обличчя, шию, вуха, руки, ноги, тіло, органи виділення, почистити зуби). Контролює стан зубів, дотримується гігієни порожнини рота.

Користування гігієнічними засобами

Самостійно користується основними гігієнічними засобами (милом, рушником, дитячим шам­пунем, зубною пастою) та предметами догляду (гребінцем, зубною і масажною щітками, мочал­кою, ножицями), знає, що ними користуються індивідуально. Виконує правила основних гігієніч­них процедур (вмивання, чищення зубів, розчісування, купання, зміна білизни, користування носовичком, догляд за нігтями тощо).

Гігієна праці

Контролює свою поставу, координує опорно-руховий апарат, правильно сидить за столом, виконує комплекс вправ для запобігання порушенням постави та плоскостопості. Додержує ре­жиму раціональної фізичної та розумової праці і відпочинку.

ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ

Загартувальні процедури, їх роль

Знає основні природні чинники (сонце, повітря, воду, грунт) та їхній вплив на здоров'я. Уміє під наглядом дорослого приймати повітряні ванни, виконувати водні процедури, засмагати, хо­дити босоніж, здійснювати масаж тіла тощо. Знає найпростіші прийоми загартування. Усвідом­лює і відчуває значення фізичних вправ для загартування організму, цінує надану можливість, відчуває радість та задоволення від води, сонця, чистого повітря.

ЗДОРОВ'Я. ХВОРОБА

Показники здоров'я

Має уявлення про основні показники свого здоров'я (гарне самопочуття, апетит, настрій, бажання діяти). Визначає і називає словами основні параметри свого здоров'я (зріст, масу тіла й температуру тіла, відсутність больових відчуттів). Розуміє значення для зміцнення здоров'я і запобігання захворюванням загартування, щоденної ранкової гімнастики, плавання, масажу, фі­зіотерапії, народних засобів зцілення, правильного харчування, безпечної поведінки, догляду за тілом. Уміє користуватися зазначеними чинниками.

Показники захво­рювання та пове­дінка під час йо­го перебігу

Розрізняє основні ознаки захворювання (поганий апетит, висока температура тіла, біль, за­гальмовані рухи, дратівливість або кволість). Аналізує причини змін у своєму здоров'ї. Знає назви найпоширеніших дитячих захворювань, основні їхні ознаки. Уміє поводитися, коли погано себе почуває, допомагати собі під час хвороби (бути вдома, зберігати належну позу, приймати ліки, виконувати настанови лікаря, їсти те, що дозволив лікар, виконувати необхідні процедури).

Роль шкідливих звичок у погір­шенні здоров'я

Має уявлення про шкідливі звички й згубний вплив на здоров'я алкоголю, тютюну, наркотич­них речовин. Орієнтується в тому, що корисно, а що шкідливо для організму. Вміє пояснити, чому.

Опір захворюван­ню

Елементарно усвідомлює власну роль у підтримці, збереженні, розвитку, збагаченні здоров'я, має уявлення про основні засоби протидії хворобі.

Здоровий спосіб життя

Підтримує своє здоров'я в нормі, сприяє нормальному функціонуванню організму,, відчуває радість від здорового тіла, прагне вести здоровий спосіб життя.

Дефекти (фізичні та психічні)

Знає про існування фізичного й психічного нездоров'я, вад. Коректно ставиться до однолітків, що їх мають.

РОЗВИТОК РУХО­ВОЇ АКТИВНОСТІ

Основні рухи

Володіє уміннями та навичками з основних рухів: виконує варіативну ходьбу; біг з максималь­ною швидкістю до ЗО м, бігає в помірному темпі на відстань до 600 м; енергійно відштовхується та приземлюється на обидві ноги під час виконання стрибків у довжину з місця, у висоту та довжину з розбігу; кидає предмети (м'яч, торбинку з піском) у горизонтальну та вертикальну цілі на дальність; лазить по гімнастичній стінці, канату; ходить по гімнастичній лаві (колоді), тримаю­чи руки в різних положеннях, з переступанням через предмети. Пересувається на лижах на відстань до 1 км. їздить на двоколісному велосипеді. Пропливає відстань до 15 м.

Гімнастичні вправи

Уміє ходити, бігати, змінюючи довжину, частоту та ритм кроків. Виконує загальнорозвивальні вправи без предметів та з предметами (м'ячами, обручами, гімнастичними палицями тощо). Стрибає через скакалку різними способами. Виконує танцювальні кроки, вправи з шикування та перешикування.

Рухливі ігри

Уміє гратися в рухливі ігри з елементами ходьби, бігу, рівноваги, стрибків, метання, лазіння. Грає в ігри з елементами баскетболу, футболу, хокею, настільного тенісу, бадмінтону.

ФІЗИЧНА ВИТРИВАЛІСТЬ

Витривалість і шкільне навчання

Усвідомлює значення витривалості для успішного навчання в школі. Вміє володіти своїм тілом, свідомо регулювати фізіологічні відправлення. Вміє спокійно витримувати мінімальне фізичне перевантаження в короткий проміжок часу, обходитися без води та їжі.

Фізична саморегуляція

Вміє спокійно висидіти на місці протягом ЗО — 45 хв. Цінує в собі здатність переносити неве­лике перенапруження. Вміє, відчуваючи дискомфорт від фізичного перенапруження, повідомити про це дорослого, пояснити свій стан словами.

СТАТЕВА ДИФЕРЕН-ЦІАЦІЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Визначення своєї статевої належності

Має елементарне уявлення про статеву двоїстість природи, про свою статеву належність. Знає особливості будови свого тіла, орієнтується в ознаках своєї статевої належності, знає основні відмінності своєї та протилежної статей. Володіє навичками дослідження власного тіла, аналізу відчуттів від різних його частин. Усвідомлює незмінність своєї статевої належності з віком.

Ідентифікація з представником своєї статі

Уміє порівнювати себе з однолітками своєї статі. Усвідомлює спільне й відмінне в будові тіла хлопчика — чоловіка, дівчинки — жінки. Має уявлення про дітородні функції організму.

Оголеність

Вміє спокійно, природно, культурно ставитися до оголеності (своєї та інших людей) під час купання, перевдягання, фізіологічних відправлень тощо.

БЕЗПЕКА ОРГАНІЗМУ

Знання правил та знаків

Уміє самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля Знає правила безпечного пе­ребування вдома, в дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику. Знає, як треба поводитися з незнайомими предметами та речовинами. Орієнтується у пра­вилах поводження з незнайомими людьми вдома і на вулиці. Знає основні запобіжні знаки дорожнього руху, міського та залізничного транспорту, хімічної та пожежної безпеки, небезпе­ки ураження електрострумом тощо. Знає телефони основних служб допомоги (пожежної, мілі­ції, медичної, газу), може ними скористатися. Знає людей, які можуть допомогти у критичній ситуації, вміє швидко до них звернутися. Має уявлення про основні правила поведінки в екст­ремальних умовах.

Самодопомога

Уміє чинити опір пропозиції запалити цигарку, спробувати алкогольного напою або нарко­тичної речовини. Може надати першу допомогу та самодопомогу у разі травми, носової крово­течі, опіку, укусів тварин чи комах, травмування. Володіє навичками особистої гігієни з метою запобігання респіраторним, шкірним та кишковим інфекціям; отруєнням, сонячним опікам; про­філактики гельмінтозів та педикульозу.

Відчуття межі безпечної поведінки

Вважає за неприпустиме заподіяти будь-якої шкоди собі або іншим. Розумно розпоряджаєть­ся своєю силою, виявляє активність без агресивності, розуміє наслідки останньої для себе і тих, хто навколо. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих.

РОЗВИТОК СВІДОМОСТІ

Має уявлення про існування свого внутрішнього світу (думок, почуттів, бажань, ставлень), виявляє інтерес до нього.

Пізнавальна активність

Має уявлення про роль пізнавальної активності у власному розвитку, цікавиться особливостя­ми свого сприймання, пам'яті, уяви, уваги, мислення. Здійснює елементарні мислительні дії (аналізує, порівнює, синтезує, узагальнює). Володіє початковими формами дослідництва, екс­периментування, винахідництва, формулює запитальні речення, робить спроби самостійно до­шукатися відповідей. Елементарно вміє вивчати навколишній світ, радіє з відкриттів. Усвідомлює принцип збереження кількості, незалежно від форми, величини предметів, відстані між ними, просторового розміщення. Порівнює множини, числа, визначає відношення між ними, називає склад числа з двох менших чисел. Лічить у прямому і зворотному порядку в межах 10, називає числівники по порядку від будь-якого числа. Знає цифри, знаки. Викладає за допомогою карток з цифрами і знаками арифме­тичні дії додавання та віднімання, читає їх, виконує найпростіші усні обчислення. Розуміє суть і структуру простих арифметичних задач, розв'язує їх. Використовує різні стандартні одиниці міри. Виявляє сприйнятливість, допитливість, уваж­ність, спостережливість, відрізняє головне від другорядного, володіє елементарними формами критичного мислення, творчої уяви, пам'яті.

Емоції та почуття

Орієнтується у назвах та специфіці проявів основних емоцій (інтересу, радості, подиву, горя, гніву, огиди, презирства, страху, сорому, провини), розрізняє прояви кожної з них. Встановлює причинно-наслідкові та смислові зв'язки між подіями життя, своїми переживаннями та виразом обличчя. Вміє передавати свої почуття мімікою, жестами, словами. Адекватно реагує на різні життєві ситуації, стримує негативні емоції, співвідносить характер емоційної поведінки з її нас­лідками для тих, хто поряд. Характеризується оптимістичним світосприйманням, чутливістю, сприй­нятливістю, з довірою ставиться до навколишнього світу. Вміє розрізняти моральні, інтелекту­альні та естетичні почуття, називати основні з них, вживає ці назви в спілкуванні. Виявляє почут­тя приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими.

Довільна поведінка

Може передбачити результати своєї праці, їх значення для себе та людей, які поряд. Планує свої дії, має уявлення про елементарні життєві плани людини. Виявляє цілеспрямова­ність, певну незалежність від допомоги і керівництва дорослого, може відмовитися від неї, обій­тися власними силами. Здатна досягати поставленої мети, не спрощує і не підміняє її; радіє своїм успіхам, відчуває гордість за те, що може чогось досягти. Уміє зробити вибір, прийняти рішення, взяти на себе елементарну відповідальність за його наслідки. Володіє первинними формами самостійності, цілеспрямованості, наполегливості, витривалості, рішучості, впевненості. Здатна стримувати свої бажання, довести недоцільність тих чи інших дій.

РОЗВИТОК САМОСВІДОМОСТІ

Освоєння простору "Я"

Оперує займенником "Я", вирізняє себе з-поміж інших, усвідомлює, що може обходитися сво­їми силами, вміє знайти спільне і відмінне між собою та іншими. Має певну думку про себе, може сформулювати узагальнене судження з приводу самої себе, дбає про збереження свого "особистісного простору".

Власне ім'я, прізвище, по батькові

Розуміє, що власне ім'я вказує на її індивідуальність, на статеву та національну належність. Радіє своєму імені, знає свої ласкаві прізвиська, розуміє, що вони вказують на відмінність від інших, засвідчують позитивне ставлення рідних і близьких. Усвідомлює, що прізвище та по бать­кові вказують на її належність до роду, своєї родини, її традицій і звичаїв. Відчуває гордість за це і захищеність сім'єю.

Самооцінка

Виробляє елементарні судження про свої досягнення, якості, вчинки. Прагне до високої само­оцінки, переживає свою відповідність-невідповідність певному еталону. Вміє порівняти себе (до­сягнення, якості, вчинки )з іншими. Усвідомлює зв'язок своєї самооцінки з реальними досягнен­нями та оцінками авторитетних дорослих. Виявляє здатність до елементарної рефлексії — усві­домлює, як її особливості сприймають дорослі та однолітки, може будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших людей.

Домагання визнання

Розуміє, чого хоче. Вміє співвідносити свої домагання з можливостями, успіхами та невдача­ми. Переживає оцінки дорослих та однолітків. Розуміє, чим викликане позитивне і негативне судження про неї інших. Орієнтується у своїх чеснотах і вадах, виявляє самоповагу, елементарну гідність, може відмовитися від незаслуженої високої оцінки. Прагне утвердитись у своїх мораль­них якостях, виявляє впевненість у своїх можливостях. Розуміє, що самовихваляння є негатив­ним проявом, який зачіпає гідність іншої людини.

Ставлення до се­бе як представника певної статі

Позитивно ставиться до своєї статевої належності, радіє, що вона (він) дівчинка (хлопчик), знає достоїнства своєї статі, орієнтується у статеворольових стандартах. Має уявлення про "жіночість" та "чоловічість", особливості та призначення жінки і чоловіка. Знає і поважає власти­вості протилежної статі.

Уявлення себе у часі

Усвідомлює і переживає своє минуле і сьогодення, орієнтується у майбутньому, пов'язує з ним свої елементарні плани; може схематично назвати атрибути різних вікових періодів (дитин­ства, юності, зрілості, старості). Елементарно уявляє себе в минулому, сьогоденні, найближчому майбутньому, відчуває життєву перспективу. Знає, що минуле, сьогодення і майбутнє залежать від обставин життя і здатності допомагати самій собі. Пов'язує із сьогоденням і майбутнім пере­важно позитивні зміни і події.

Ставлення до прав і обов'язків

Знає свої права, обов'язки, може означити словами ці категорії, пояснити їх відмінність. Перелічує свої елементарні права (на відпочинок, на захист, на розуміння дорослого, на підтримку, на повагу до себе), домагається їх виконання. Може назвати і виконати свої ос­новні обов'язки (самостійно виконувати те, що по силі; не робити шкоди іншому; дотримува­тись режиму дня) тощо. Розуміє зв'язок слів "право", "правило", "честь". Знає етичні еталони поведінки. Здатна керуватися у своїй поведінці моральними нормами, відчуває межі припус­тимої поведінки.

АДАПТАЦІЯ ДО НОВИХ УМОВ ЖИТТЯ

Уміє пристосовуватися до життя у нових соціальних умовах: усвідомлює свої нові функції, соціальні ролі; з розумінням ставиться до нового періоду свого життя, усвідомлює його значу­щість для власного розвитку. Орієнтується у нових умовах, знаходить точку докладання своїх зусиль, приймає умови, в яких доводиться існувати. Вміє розібратися в навколишній обстановці, елементарно упорядкувати свої враження, самостійно зайняти себе, продемонструвати іншим свої вміння та здібності, виявити приязне ставлення до інших, звернутися по допомогу. Розуміє відмінності між існуванням в сім'ї і соціальній установі, орієнтується в перевагах обох соціальних інститутів, виявляє інтерес, зацікавлене ставлення до життя у дитячому садку, школі.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Орієнтується в основних моральних цінностях і вимогах, приймає їх, керується ними у своїх вчинках. Легко включається в життя групи, опановує типові для неї норм, здатна функціонувати, вміє відстоювати власні інтереси.

КОМУНІКАТИВНІ ЗДІБНОСТІ

Ініціює контакти, відповідає на ініціативу інших, виразно передає словами і мімікою свою го­товність спілкуватися. Вміє обмінюватись інформацією, вислуховувати, не перебиваючи, іншого, брати почуте до уваги, налагоджувати взаємодію. Цінує партнера, з яким спілкується, незалеж­но від ступеня прихильності до нього, визнає його чесноти, не зловтішається з недоліків. Уміє дорожити взаєминами, виявляє доступні вікові відданість, надійність, поступливість.

Фонетична, лексична і граматична компетенція

Правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови, диференціює близькі й схожі звуки, помічає помилки звуковимови. Кількісна і якісна характеристики словника сягають вікової норми. Вжи­ває різні за складністю, багатозначні слова, фразеологічні звороти, використовує в мовленні елементи усної народної творчості. Володіє прийомами словозміни та словотворення. Правиль­но вживає всі граматичні категорії, будує всі типи простих і складних речень зі сполучниками, словосполученнями та вставними словами. Має навички корекції та самокорекції мовлення, ус­відомлює, що це допомагає порозумітися з іншими людьми.

Мовленнєва компетенція

Володіє українською розмовною мовою. Легко й невимушено спілкується з дорослими та діть­ми. Підтримує розмову відповідно до ситуації, зрозумілості теми та зацікавленості. Доречно застосовує мовленнєві і немовленнєві засоби. Відповідно до ситуації регулює силу голосу, темп мовлення, використовує засоби інтонаційної виразності. Володіє формулами мовленнєвого ети­кету. Орієнтується в ситуації спілкування: виявляє ініціативу або коректно припиняє розмову. Володіє монологічним мовленням. Здатна висловити свою думку чітко, логічно, образно, пере­конливо. Вміє самостійно складати розповіді.

ПОЗИЦІЯ У СПІЛКУВАННІ 3 ЛЮДЬ­МИ, ЯКІ ПОРЯД

У родині

Розглядає себе в контексті інших членів родини, усвідомлює взаємозалежність кожного; відчу­ває себе повноцінним членом родини, про якого турбуються; цінує можливість бути в присутнос­ті рідних "самим собою", дорожить можливістю "розкрити душу", розраховує на розуміння і захист. Помічає зовнішню та внутрішню схожість-несхожість з рідними; передбачає і прогнозує висловлювання, думки, дії батьків з приводу своїх вчинків; прагне діяти так, щоб не засмутити близьких, викликати в них почуття задоволення. Поважає інтереси, вибори, смаки, звички рід­них; усвідомлює, що батьки належать не лише їй, а один одному та іншим членам родини, мають не пов'язане з дитиною життя. Розуміє, що батьки потребують душевної теплоти і ласки; вияв­ляє чуйність та уважність; уміє стримувати свої бажання, якщо вони заважають рідним; прагне бути причетним до спільних турбот і проблем сім'ї.

За межами сім'ї

Розуміє необхідність якийсь час бути не з батьками, а з іншими дорослими; виявляти довіру, миролюбно ставитися до них. Усвідомлює, що інші люди не завжди думають і вчиняють так само, як батьки. Знає, що не лише інші люди так чи інакше впливають на неї, а й вона сама певним чином впливає на тих, хто її оточує. Вміє тримати дистанцію, визнає і поважає думки і пропозиції інших. Обирає відповідний стиль спілкування з різними сторонніми людьми, долає сором'язли­вість у спілкуванні, може знайти спільні теми для бесід. Спроможна протистояти негативним впливам незнайомців, коректно припинити неприємне спілкування. Прагне подати посильну до­помогу чужим, виявляє інтерес та увагу до них як до джерела інформації, проявляє тактовність та обережність у взаєминах. Уміє добирати слова-ознаки для характеристики свого ставлення до різних людей.

Групова взаємодія

Відрізняє гру вдвох від гри групою, знає переваги кожної. Розуміє, що за бажанням може вийти з групової гри. Здатна керуватися не лише особистими, а й груповими інтересами. Розу­міє, що в спільній діяльності кожний у чомусь себе обмежує, усвідомлює своє право домагатися виконання виправданих вимог. Цінує і намагається зберегти прихильне ставлення до себе ін­ших.

Статус Ставлення до авторитету

Прагне посісти в групі однолітків певне місце, здобути визнання, повагу, симпатію. Відповідає вимогам певної групи, змінює негативні прояви на позитивні відповідно до її норм. Переживає ставлення до себе членів групи, виявляє готовність удосконалювати себе. Рахується з виборами однолітків, уміє пов'язати їх з конкретними якостями, здібностями, вміннями, ставленням. Має уявлення про поняття "авторитет", може пояснити його простими словами, назвати якості людини, яку називають авторитетною. Пов'язує поняття з моральними чеснотами, відповідністю поведінки високим соціальним стандартам. Прагне бути значущим, авторитетним в очах однолітків.

Розуміння чужої точки зору

Усвідомлює, що інша людина інакше оцінює події, вчинки: може взяти до уваги її інтереси та потреби, стати на її точку зору. Виявляє тактовність, делікатність, толерантність під час зіткнен­ня з різними точками зору на одну й ту саму проблему. Здатна виділити і назвати почуття іншої людини, розуміє її стан, уміє на нього відгукнутися, виявити емпатію, співчуття.

Регуляція спільної діяльності

Прагне уникнути конфліктів, налагодити стосунки, дійти згоди, порозумітися; іде назустріч готовності партнера спілкуватися, обходитися без докорів, образ, не нав'язує власної думки, розробляє спільні варіанти розв'язування задачі.

Зіставляє пропозиції партнера зі своїми, керується доцільністю, не вдається до симуляції нез­годи, свідомої дезінформації партнера, обґрунтування "правильності" помилкових варіантів рі­шення, відхилення правильних пропозицій партнера. Не демонструє своє "Я", віддає перевагу конструктивним діям.

Ставлення до асоціальних вчинків

Розрізняє соціальне схвалювану поведінку від несхвалюваної, асоціальної: пов'язує першу з позитивними, а другу — з негативними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідка­ми для оточення самого винуватця. Знає причини, що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Розрізняє поняття "навмисно" і "випадково", керується в оцінці вчинків моральними нормами. Здатна до правилотворчої і правилодоцільної поведінки, впливає на порушників пра­вил співжиття, здатна опиратися спокусам, утримується від агресивності та руйнівних дій.

Розв'язання спірних питань

Уміє владнати суперечку, знайти компроміс, передбачає наслідки своїх негативних дій, розу­міє причини виникнення конфлікту, може висловити це, заспокоїти себе та іншого. В суперечці прагне відстояти істину, керується доцільністю. Може визнати свою провину, поступитися влас­ними інтересами заради загального благополуччя, має елементарні навички дипломатичної по­ведінки, знає слова пояснення, виправдання, вибачення.

Совість

Усвідомлює добро і зло, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Уміє, за відсут­ності контролю, стимулювання та заохочення діяти відповідно до соціальних норм, не порушува­ти їх, виявляти почуття гідності. Має елементарне уявлення про зміст та відмінність понять "со­вісний" та "безсовісний".