Вплив компаній штучного інтелекту на вищу освіту: застереження експерта для України

У колонці в New York Times історик Метью Коннеллі піднімає питання про вплив технологій штучного інтелекту на вищу освіту, застерігаючи про ризики для навчального процесу. Він вважає, що університети можуть втратити контроль над своєю місією через тісну співпрацю з технологічними компаніями. У лютому 2026 року в американському виданні New York Times з'явилася колонка історика та освітнього управлінця Метью Коннеллі під назвою «Компанії штучного інтелекту поглинають вищу освіту». Автор, професор історії та віцедекан з ініціатив штучного інтелекту в Колумбійському університеті, описує нову фазу взаємин між університетами та індустрією ШІ, попереджаючи про ризик втрати контролю вищою освітою над власною місією. Стаття стала частиною ширшої глобальної дискусії про вплив штучного інтелекту на навчання, що активно ведеться в академічних і медійних колах США та Європи протягом останніх двох років. Учасники дискусії критикують залежність студентів від ШІ-інструментів і обговорюють нові педагогічні моделі співіснування людини і алгоритмів. Коннеллі зазначає, що університети змушені співпрацювати з технологічними компаніями, не маючи рівних позицій у переговорах. На його думку, адміністрації вишів бояться відстати від технологічної гонки і погоджуються на партнерства без достатніх доказів ефективності нових освітніх інструментів. «Дедалі більше коледжів та університетів охоче співпрацюють з компаніями, незважаючи на десятиліття доказів необхідності тестування освітніх технологій, які часто не забезпечують помітних покращень у навчанні студентів», — пише автор. Він підкреслює, що ШІ-компанії розглядають університети як середовище для тестування своїх продуктів і потенційний ринок користувачів. Коннеллі формулює свою думку різко: «Битва між ботами та мізками вже розпочалася». Проблема, на його думку, не лише технологічна, а й інституційна: освітні заклади поступово передають контроль над навчальним процесом приватним корпораціям. Коннеллі також попереджає про зміну когнітивної поведінки молоді через швидке поширення генеративного ШІ: «Молоді люди стають настільки залежними від штучного інтелекту, що втрачають здатність думати самостійно». Він посилається на дослідження, які демонструють, що студенти, які активно користуються ШІ, читають менш уважно та пишуть тексти з нижчою точністю й оригінальністю. Автор описує маркетингові практики технологічних компаній, які починають взаємодію зі студентами з безкоштовного доступу під час іспитів, а потім переходять до програм «кампусних амбасадорів», які просувають інструменти серед студентів. Такі практики, на його думку, створюють конфлікти інтересів: «Це не є справжнім партнерством рівних». Коннеллі порівнює ситуацію з дипломатією, де ознакою протистояння є спроба посіяти розкол усередині інституції. Окрема тривога автора пов'язана зі стратегічними амбіціями індустрії створити загальний штучний інтелект (AGI). Він зазначає, що компанії прагнуть інтегрувати ШІ в усі університетські процеси — від вступу до академічного консультування: «Для університетів ця територія є найвищою вершиною: самим людським інтелектом». Коннеллі говорить не лише як спостерігач, а й як адміністратор університету, який безпосередньо веде переговори із ШІ-компаніями. Його експертиза поєднує управлінський досвід у великому університеті, академічну роботу дослідника, а також участь у впровадженні штучного інтелекту у вищій освіті. У статті Метью Коннеллі посилається на дослідження впливу штучного інтелекту на читання та письмо студентів, на практичні кейси використання інструментів у кампусах та спостереження викладачів щодо зменшення студентських запитань і самостійної роботи. Хоча колонка є думкою, вона базується на реальному досвіді управління університетською ШІ-інфраструктурою. Українська освіта зараз перебуває в унікальній точці: вона впроваджує штучний інтелект значно швидше, ніж формує правила його використання. Саме тому застереження Коннеллі можуть бути особливо корисними. Це і шанс не повторити чужі помилки, і можливість для українських вишів, що лише починають системно інтегрувати ШІ, закласти прозорі правила роботи з даними, прописати етичні стандарти та педагогічні моделі використання ШІ. Це також можливість зберегти під час навчання на всіх рівнях ключові навички: критичне мислення, аналітичне письмо та здатність ухвалювати складні рішення. Адже саме ці навички, за словами автора, можуть постраждати найбільше. У воєнному та післявоєнному контексті для України контроль над знаннями, даними студентів і освітньою інфраструктурою набуває значення не лише освітньої, а й цифрової безпеки. Коннеллі не закликає відмовитися від штучного інтелекту. Його ключова теза інша: університети повинні визначати правила гри самостійно. Освіта, на його думку, має використовувати штучний інтелект для розвитку людського інтелекту, а не поступово передавати йому свою основну функцію. Інакше, попереджає автор, боротьба може бути програна ще до того, як освітяни усвідомлять, що вона вже почалася.

Новини у сфері освіти