Дитячий садок №9

По вулиці Пушкіна в центрі мальовничого міста над Бугом знаходиться дошкільний навчальний заклад «Гвоздика». Бурхливе сьогодення привносить у все свої корективи, але, віддаючи данину минувшині, назву садочок не змінив. До 1901 року вулиця Пушкіна носила назву Етапна.Будівля ДНЗ №9, споруджена приблизно 1902 року, – одна з найстаріших у місті. Якби ж то вона вміла говорити!До 1917 року тут був графський маєток, після Великої Вітчизняної його було реконструйовано і пристосовано до ясел-садка.У 1967 році тут добудовано другий поверх. З того часу в садочку функціонує шість груп: 1 група – раннього віку, 5 – дошкільного.Нинішнього року дитячий навчальний заклад «Гвоздика» святкує своє 40-річчя. Незважаючи на те, що садочок вступає в «пору зрілості», колектив дотримується активної життєвої позиції. За цей час у стінах нашого навчального закладу виховувалися діти, які, ставши дорослими, приводять до нас уже своїх малюків.Невелика площа, приємне оточення, малий, але дружний колектив співробітників, де всі і все знайоме дитині, нагадує їй домівку, велику родину. Завдяки цьому малюк легше адаптується до нового оточення, нових вимог, невимушено навчається та спілкується, розвиваючись як особистість.Основні завдання, які ми ставимо перед собою, - це зміцнення здоров’я дітей та встановлення партнерських стосунків із батьками, формування національно-свідомої особистості, виховання поваги та інтересу до культурних надбань українського народу і толерантного ставлення до інших націй- формування моральних якостей особистості засобами народної педагогіки.Збільшуючи інформованість родини про життя і діяльність дітей у дитячому садку, переконавшись, що взаємодія сім’ї і дошкільного закладу вкрай необхідна, батьки розуміють, що їхня участь у житті педагогічного колективу необхідна і важлива не тому, що цього хоче вихователь, а тому, що це потрібно для розвитку їхньої дитини.Орієнтуючись на потреби сьогодення, побажання батьків, індивідуальні здібності дітей, використовуючи культурно-освітнє оточення, педагогічний колектив віднаходить нові форми роботи з вихованцями, поглиблено вивчає та знайомить дітей і батьків з народними традиціями і обрядами українського народу та національних меншин, які проживають у нашому місті.9 садочок – перехрестя культур українського і єврейського народів.У нашій установі функціонує група під назвою «Ципарім», що у перекладі означає «пташенята». Вихованці цієї групи, котрі приходять сюди з усіх куточків Вінниці, мають змогу вивчати єврейську культуру у призмі сучасного життя, не забуваючи і про малу батьківщину, ім’я якій – Вінниця.Елементи народної педагогіки, кращі традиції двох народів та сімейна етнопедагогіка є необхідними компонентами сучасного виховання маленьких громадян нашої держави. Сьогодні намагаємося відроджувати те найдорожче для кожної людини, що свого часу ледь не втратили: рідна мова, культура українського чи єврейського народів, почуття національної гідності. Щоб забезпечити успішну діяльність у цих напрямках, колектив садочка постійно шукає нові форми і методи навчання. Новації – поняття відносне. Багато з того, що з’явилося нині, було колись і сьогодні лише знову повертається до нас. І ось таким давно забутим колишнім і добрим новим сьогоднішнім стали ідеї Софії Русової про національне виховання дошкільника.Розроблені конспекти занять, ранків дають можливість знайомити дітей із традиціями, звичаями, особливостями етнічної культури нашого народу, передбачають наступність у розвитку дитячої думки.Педагогічна культура українського та єврейського народів існує стільки, скільки існує й сам народ. В них відбиваються ідеологія і громадянська свідомість, досвід виховання підростаючих поколінь, традиції, системи, методи і засоби їх втілення, найжиттєдіяльніші серед яких - звичаї та обряди, ігри та іграшки, фольклор. Ці народні педагогічні засоби, що дійшли до наших днів, необхідні нам сьогодні, стануть у пригоді й завтра. Адже їх сила – в логіці та авторитетності думки, дії, діяльності, у впливі на психіку вихованців, у цілеспрямованій передачі культурних надбань старших поколінь молодшим.  А починати треба з раннього дитинства, з того періоду, коли закладаються основні моральні якості дитини, коли серце її відкрите для добра, чесності, коли вона вчиться шанувати, любити і берегти.  Співпрацюючи з родинами, вихователі нашого дитячого садка планують і організовують навчально-виховний процес, враховують досвід та культуру кожної сім’ї, її ціннісні орієнтири.Доля кожного малюка залежить від того, хто його виховує, хто є першим наставником, педагогом. Тому наш колектив розуміє, що кожна дитина як особистість потребує особливої уваги, теплоти, професійної турботи. Весело живуть малюки у нашому закладі. Щоранку їх зустрічають дбайливі педагоги, протягом дня дітлахи мають змогу не лише навчатися, а й розважатися, відпочивати. Багато цікавих свят, лялькових вистав готують вихователі разом зі своїми вихованцями. Діти тут ліплять, малюють, виготовляють аплікацію, орігамі, розгадують кросворди, головоломки, граються, створюють власний світ…Доказом продуктивності роботи педагогів ДНЗ №9 є хороші знання та успішні виступи дітей на міських фестивалях. Так, на міському фестивалі дитячої творчості «Чарівна квітка - 2007» ансамбль дівчаток  «Чепурушечки» здобув першість. Не обійшов наш навчальний заклад увагою і вихованців із вадами мови. З 1 жовтня 2007 року тут розпочинає роботу група для дітей із вадами мовлення. Логопеди разом із вихователями, піклуючись про своєчасне формування, чистоту та правильність мовлення своїх вихованців, зро(цензура!) усе можливе, аби виправити мовлення дітей, підготувати їх до навчання у школі.  Атмосфера дитячого закладу пройнята турботою дорослих про малечу, любов’ю та довірою. Тут бачать кожну дитину не як одну з багатьох таких самих, а як неповторну особистість.  Педагогічний колектив складають представники різних поколінь, різних педагогічних шкіл, поглядів, життєвих доль, та об’єднує усіх нас єдине – любов до дитини. Очолює колектив закладу завідуюча Бондар Інга Володимирівна?.Головне наше досягнення – дитячий сміх, що не змовкає протягом кількох десятиліть! Ми змогли виховати у своїх стінах представників різних професій. Та пишаємось насправді не цим, а тим, що виплекали просто хороших людей, здатних прийти на допомогу, які стали дбайливими батьками і справжніми громадянами рідної країни.