Базовим почуттям, визначальним у людській природі – є відчуття відповідальності. Головним чином воно формується із загальним майбутнім фундаментом особистості малюка. Тому першочерговим завданням батьків буде цілеспрямовано розвивати почуття відповідальності у малюка. Адже саме вони відповідальні за майбутнє своєї дитини.
Багато батьків у вихованні дитини керуються таким принципом, як «не напружуй ». У малюка немає жодних доручень, обов'язків, його не змушують відповідати ні за свої, ні за чужі вчинки. Це пояснюють тим, що він ще дуже маленький і це йому ще непосильно. Непомітно він формують у дитині таку межу, як безвідповідальність. Виправити та викорінити цю помилку у вихованні дорослої людини практично неможливо.
Мамочки не дозволяють малюкам допомагати їм у господарстві, носити свої речі або робити покупки. Це все шкідливо для малюка. Як, якщо не конкретними діями чи прикладом, розвивати у малюку почуття відповідальності? Малюк не повинен усвідомлювати того, що якщо він не зробить щось йому цілком посильне – це зро(цензура!) за нього. Взаємопороджувальними є почуття відповідальності та самостійності.
Не правильно також давати малюкові кишенькові гроші, які він витрачатиме на різні безглузді для себе речі. Потрібно дохідливо йому пояснити, що витрачати гроші даремно не можна. Вибір його покупки має бути кропітким та розумним.
На благо цієї мети також слугуватиме практика скарбнички. Якщо малюкові дуже хочеться якоїсь чутки серйозної та дорогої речі: велосипеда, роликів, комп'ютера, то потрібну суму йому зібрати потрібно самостійно, без сторонньої допомоги. Нехай малюк збере не всю суму, але головне, що він спробував це зробити.
Прекрасним рішенням також буде завести якусь домашню тварину. У такому разі батьки повинні пам'ятати, що без їхнього постійного контролю, допомоги та порад малюкові просто ніяк не обійтися. Малюк повинен самостійно вчитися доглядати свою тварину: годувати, гуляти, прибирати за нею.
Вихувати почуття відповідальності у дитині за короткий час практично неможливо. Його потрібно збирати крихта до крихти. Навіть найелементарніші доручення та прохання допомогти по господарству вам у цьому допоможуть. Нехай ваш синочок чи донька займаються підвладними справами по дому: прибирають у своїй кімнаті, миють посуд, купують у магазині хліб і молоко. Це не такі й важкі завдання навіть для першокласника. Не обмежуйте все лише прибиранням іграшок.
Не обмежуйте також зону спілкування та відповідальності малюка, і перед молодшими братиками чи сестричками, і старшими людьми – дідусями та бабусями.
Навіть найменша допомога молодшим чи старим – вже величезний плюс до майбутнього вашої дитини. Неправильним також буде вчити дитину, що допомагати дорослим зовсім не потрібно або робити це потрібно лише на якісь свята. Така позиція, рано чи пізно, обернеться головним чином лише проти вас.
