Малюки відрізняються від дорослих насамперед безпосередністю та відкритим проявом своїх бажань, емоцій. Маленькій людині складно зрозуміти, чому не можна саме це, або навіщо потрібно робити саме зараз. Діти молодшого дошкільного віку слабко розвинене почуття колективізму, такту, вони знайомі з основами соціального етикету.
Все це, а також особливості сімейного виховання кожної дитини, призводить до частих конфліктів між дітьми. Також в саду, на відміну від будинку, дитині доводиться слухати вихователя, ділитися іграшками та контактувати з однолітками. Якщо дитина замкнена в собі, звик до того, що вона знаходиться в центрі уваги дорослих і її вимоги виконуються з першого слова, то їй буде складніше навчитися безконфліктно взаємодіяти з дитячим колективом. Особливо конфлікти виявляються під час гри. Малюк 2 – 4 років активно бере участь у колективних іграх, однак йому хочеться грати за своїми правилами, а не виконувати чужі, які він часом навіть не розуміє до кінця. Кожен із хлопців хоче бути головним, «дорослим» і лідером, хоча б у цій грі. Розрізняють «зовнішні» та «внутрішні» конфлікти. Зовнішні конфлікти проявляються у суперечках і легко вирішуються самими малюками, такі ситуації дозволяють малюкові відчути відповідальність за вирішення існуючої проблеми та формують основи моральності, а також допомагають осягнути ази комунікацій. Внутрішні конфлікти можуть виражатися у замиканні дитини на собі, розвитку в нього комплексів і фобій. Тут необхідне втручання та компетентна допомога вихователя. Для того, щоб не допустити «травлення» дитини, батькам, як і вихователям, слід уважно ставитися до найменших змін у поведінці дитини та її спілкуванні з однолітками. Навіть найменшим, слід одразу пояснювати наслідки агресивної поведінки стосовно інших дітей і не розраховувати на те, що дитина «переросте» таку поведінку. Основи соціальної поведінки, характер, а також ставлення до батьків (і старших, як приклад для наслідування та авторитету) закладаються вже в ранньому віці, можна сказати, у пісочниці. Крім того, не рідкісні випадки прояву фізичної агресії.
Вирішенням усіх перелічених вище проблем є активна участь батьків у житті дитини: спільні ігри, в яких в ігровій формі можна пояснити малюкові, що добре, а що погано ; спілкування з іншими дітьми для того, щоб дитина вчилася взаємодіяти і ділитися, у чомусь поступатися і постояти за себе. Не маловажну роль грає кваліфікація і людські якості вихователя в дитячому садку, оскільки саме він може, як погасити конфлікт, що зароджується, так і стати причиною його виникнення (наприклад, у вигляді упередженого ставлення до дитини). Саме тому, батькам не варто цілком і повністю покладатися на вихователів, необхідно активно цікавитись та брати участь у житті малюка, як удома, так і за його межами.
