Дуже часто починаючи з трирічного віку з дитиною щось відбувається. Замість велелюбного, слухняного і спокійного малюка, він перетворюється на набридливого злого «монстрика», що закочує істерики з найменшого приводу або взагалі без нього. Як не парадоксально це звучить, але це явище цілком закономірно і просто підтверджує вступ малюка в перший «перехідний» період, під час якого він починає позиціонувати себе, як особистість.
Як правильно реагувати на істеричні витівки дитини? - Це досить спірне питання, в якому насамперед може допомогти своєрідна ієрархія ролей. Якщо малюк сприймає своїх батьків на рівних, то й істерики їм вгамувати навряд чи вдасться. Якщо ж авторитет мами чи тата беззаперечний, тоді і з цією проблемою впоратися легше. Почувши чітке «ні» і отримавши своє покарання за непослух, малюк одразу замовкає і благополучно заспокоюється. Щоправда, наскільки це правильно, щодо його психологічного стану можна спостерігати пізніше. Коли бунтар, що подорослішав, змінює «татову» мрію про юридичний університет на літературний гурток вільних поетів, а «мамину» наречену Анечку - на незнайому особу незрозумілої статі із сережкою в носі.
Найчастіше малюка провокують на непослух кілька, на перший погляд нікчемних причин. По-перше, таким чином, дитина намагається відвернути батьків від нецікавого, на його погляд, заняття. Найчастіше істерика та примхи відбуваються в гостях або коли малюка приводять на роботу, в магазин, перукарню, перебування в яких йому нецікаво. Відповідно, щоб привернути загальну увагу і знову «поглинути» весь світ батьків, малюк починає вередувати.
По-друге, за допомогою капризів дитина намагається довести свою думку. В основному, це відбувається у відповідь на елементарне прохання, яке геть-чисто розходиться з його бажаннями. Наприклад, йти їсти, коли хочеться гуляти чи купатися, коли починається улюблена телепередача.
По-третє, істерика трапляється в емоційних дітей, якщо їм просто нудно і хочеться розважитися. В даному випадку, пояснення, що так робити не варто і це негарно, швидше за все, не подіють і сплеск емоцій закінчиться тоді, коли малюк просто відвернеться на щось цікаве: птах, кота або телефонний дзвінок.
Варто запам'ятати, що бурхлива реакція на певні ситуації, яка походить від дитини – це своєрідний спосіб домовитися з дорослими, показавши своє «Я». Якщо батьки хоча б раз поступляться малюкові, він почне робити свої істерики, як норму поведінки та спосіб отримати бажане.
Відповідно, оптимальний варіант боротьби з маленьким бунтарем – це спокійна розстановка пріоритетів без криків та скандалів. Також, хороший ефект дає просто фізичний дотик, наприклад обійми, і при цьому спокійне пояснення, чому так поводитися не варто. Гарний ефект дає гарантія покарання під час неслухняності. Якщо малюк продовжує вередувати, у хід йде виконання покарання.
