Шановна Олена, обираючи професію вихователя окрім любові до своєї роботи потрібно мати любов до дітей, адже після побаченого як діти перед очима вихователя та няні розгулюють голі та босі по холодній підлозі, складається враження, що я попала не в ясельну групу дитячого садочка, а концлагер. І ще, шановна Олена, не плутайте будьласка ясельну та скажімо молодшу групу, адже до кожної з них є певні вимоги, різниця на рік дуже суттєва. Якщо дитина 4-річного віку вже може сама одягатися, то дитина яка навіть ще не досягнула 3-х років ще може бути не взмозі самостійно це зробити... І тому постає питання - людина яка обирає професію вихователя, чи усвідомлює вона, що їй доведеться стикнутися з деякими труднощами у спілкуванні з дітьми та їх вихованні.. Неодноразово бачачи, що відбувається в групі просто починаєш боятися цих "вихователів", спадає на думку, що маленьких дітей, які ще тільки починають жити та намагаються щось робити самостійно, просто за щось наказують, зривають, знущаються і вважають що це так має бути. Якщо нашим вихователям не вистачає терпіння та нервів, будьласка, шановні, пийте заспокійливе, або змінюйте професію. Не потрібно вирішувати свої власні проблеми за рахунок життя та здоров'я дітей (це ж не ваші діти, так?).