Павле, шкода, що ви як справжній патріот, треба розуміти, в цей час на фронті, і пишете ці рядки, не маючи змоги побачити, за що воюєте і за що готові віддати своє життя. Нажаль, не знаєте, яке майбутнє може чекати на ваших дітей, коли ви ризикуєте залишити їх напівсиротами. Саме в той час, коли ви змушені гинути за ідею, в голови нікчемних тилових щурів сама-собою, прямою передачею з космосу приходить ідея - прикриватись у своїх злочинних діяннях вашими смертями і війною.
Чи, може, - навпаки, ви як мужній воїн втекли з дому на війну, аби не бачити тих принципово незначних неприємеостей, що не варті вашої участі в них.
Зрештою, все може бути....
...може ви втекли на передову, щоб не бачити у себе вдома розгулу сепаратизму, бо не знаєте, що з сепаратистом робити, коли виявляєте його, навіть напевне знаючи його ім'я та прізвище. Якщо ж звузити простір для фантазій, то "Павло" - може бути вашим позивним, а насправді - Людмила Федорівна, наприклад...
У всякому разі, - якось не мужньо з вашого боку.
Подумайте, врешті-решт, чи мали ви коли-небудь щирий намір покращити роботу закладу; чи хоч пасивно бажали, аби чось покращилось зусиллями інших?????