Синє небо, дай натхнення,
Яскраве сонце, дай тепла,
Вітре любий, дай знамення,
Щоби сказати я змогла.
Про ту людину особливу,
Котру зустріли у житті,
Що стала так для нас важлива,
У повсякденному житті.
І кожний погляд її ніжний,
І кожна посмішка ясна,
І словом тихим, дивовижним,
Любов"ю сповнює вона.
Коли щось трапиться у когось,
Чи хто засмучений прийшов,
Вона і втішить, й приголубить:
І знову світить сонце, дощ пройшов.
Вона не схожа ні на кого,
Один на сотню є таких людей,
Не зустрічала я нікого,
Хто розумів би так дітей.
Вона із нами завжди буде,
У серці жити крізь роки,
І нас вона ніколи не забуде,
Як і ці мої щирі рядки.