іноді заздрю своїй дитині
Я - той тато, який заздрить доні. Чому? Бо вона ходить до такого місця. Знаєте, зазвичай, у нашій сім'ї піддаватись емоціям та почуттям, - це діло дружини, та від того, якою щасливою доня щодня повертається додому з садка, не встояв навіть я. І триває це вже майже цілий рік. Дружина, як справжня #яжемать, перевірила у садку ледь не кожен сантиметр, усе до дрібниць (навіть не уявляєте, яких). Для мене, як для тата головне - безпека донечки та її здоров'я (тут і згадаю медсестру садка, яка завжди підкаже й порадить; шановні #яжеродител(і), якщо порадили залишити дитину вдома, то подумайте про дитину). Але, бути непосвяченим у щоденне життя садка - неможливо, БО: меню - усім би таке збалансоване харчування; програма - знаю усі заняття, починаючи від теми, закінчуючи назвами ігор (що там по десяткам фото в день?); професіоналізм педагогів, психолога та адміністративного складу - на вау! нелегко, знаєте, іноді встояти перед ранковими капризами доні, коли встане не з тієї ніжки, а везу її до саду я (ну ви ж теж не завжди на роботу хочете йти), тепер знаю, як! дякуючи вам, вистоюю!)
І, звичайно ж окреме слово директору - Марині; тут і говорити багато не треба, бо тільки професіонал обирає професіоналів! Одним словом, якщо вам раптом не вистачає хороших емоцій чи щоденної радості, то вам сюди!Ответ автораСергію, дякую за теплі слова! Нам дуже приємно!!!