Отзыв пользователя
Дитячий садок школа КИЯНОЧКА
от
Інна
Найкращий садочок- школа
Знаєте, довго думала, як почати своє звернення. Як не банально, але саме з подяки!Хочу виразити свою вдячність колективу НВК «Кияночка», котрі попри складні часи для нашої України продовжують свою роботу.
В мирний час я ніколи не задумувалася над значістю саме дошкільної освіти. Ну, привела дитину в садочок, з нею погралися, доглянули, щось вивчили. І так день за днем.
Проте, все змінилося…
Війна. Військовий стан… Постійні звуки сирен… Обстріли…
Життя змінилося на до і після. Так, з початку повномасштабного втручання русні наша буденність зазнала значних змін. Не дивлячись нінащо, ми постійно були на зв’язку з нашими вихователями, й хоч вони також знаходилися в таких же страшних умовах, як ми вони продовжували психологічно підтримувати нас дорослих й наших дітей! Кожного дня батьки отримували дистанційні заняття для діток: математика, граматика, фікульт-хвилинки (були зняти відео ролики). І все одно я так не оцінювала роботу дошкільництва, як воно того потребує! Поясню свою думку. Що з тих повідомлень, яке навчання? Ви про що? Це була моя помилкова думка. Десь чула таку фразу: «Ми українці спочатку боїмося, потім звикаєм, а потім всі нас бояться !». Як на мене – це влучна фраза про нашу Кияночку. Директор згуртувала людей так, що вони не дивлячись на всі перешкоди, в надскладний час, надають свої послуги. Я б сказала несуть свою місію – навчати й розвивати українських дітей! Педагогічний колектив незламно продовжує примножувати знання наших дітей! І з кожним днем, перебуваючи за кордом я згадувла про чудовий освітній заклад «Кияночка». Мої діти відвідували різні розвиваючі гуртки в іншій країні. І знаєте що? Найкращу освіту викладають саме в Україні. Думаю, маю право сказати таку думку, оскільки, особисто переконалася в цьому.
Психологічний стан моїх дітей покращився, коли ми повернулися додому й вони почали відвідувати звичний для них й вже рідний храм освіти – Кияночку!
Віримо, що наш Київ – захищений, але прильоти таки бувають й мене вразив колектив нашого закладу. Сирени підривають весь науковий процес, але вчителі та вихователі продовжують навчати діток, навіть в укритті. Вони перетворили страшний період волання сирен в дитячий гомін. Страшний спалах вибухів – на дитячий сміх. Ви уявляєте, ту силу педагогічного вміння створювати дітям всі умови: для навчання, для гри, для веселощів й пустощів. У дітей є дитинство! Як же це цінно в наш час.
Підлаштувалися під прильоти, нові проблеми – відсутність світла й води. Й тут, під пильним керівництвом Людмили Володимирівни було все «схвачено»! Закупили воду та ліхтарі. Ха, русня, думала зломає систему? Ні! Чим ще можна вразити нас батьків? Мужністю колективу, стійкістю, винахідливістю? А проведення так званих святкових ранків, як Вам? У нас вони є!
Вражає підготовка дітей, як ті вихователі та вчителі вкладаються в проміжки між заняттями та сиренами ще й підготувати дітей до свята? В голові не укладається. Низький уклін кожному співробітнику НВК «Кияночки», які дбають не тільки про наших дітей, а й про батьків. Адже, переглядаючи виступи наших діток ми, ніби, повертаємося в Мирний час де не було війни. Серце завмирає від перегляду концертів. Ви можете собі уявити, коли педагоги встигають то все??? Таке враження, що Кияночка готова до кожного випробування, яке постає перед нею під час воєнного стану! Одного разу, мені довелося чути розмову вихователя та батька дитини. Якщо мені не зраджує пам’ять якраз – це 10го жовтня. Батько, передаючи свою дитину вихователю сказав: «Віддаю Вам саме цінне, що у мене є». Моє тіло покрилося тремтінням. Чи не є – це найбільша довіра й душевний спокій батька, котрий вимушений бігти на роботу й залишити дитину в садочку під час вибухів? Ось, вона справжня цінність роботи дошкільництва!!! Наші діти оковані любов’ю та підтримкою. Як на мене, батьки впевнені, що педагоги Кияночки – це місце безпеки! Кожного дня мої діти отримують «сильний» фундамент знань й жодна війна не переможе сильний й стійкий характер українців!
Кожен вкладає свою частинку до перемогу: ЗСУ – захищає кордони України, медицина – лікує нас, а педагоги – вчать!
Бережи нас всіх, Господь!