садочок тримається лише на Олені Олександрівні та Ларисі
Весь садочок фактично тримається на вихователі Олені Олександрівні. Вона неймовірна та душевна людина, щиро любить дітей, всебічно з ними займається та розвиває. Дуже тактовна, з великим серцем. Лариса, няня, також «від Бога» – турботлива, уважна, як друга мама. Великий плюс садочка – наявність гарного укриття.
На цьому, на жаль, позитивні моменти закінчуються.
Ремонт залишився ще «совковий», нічого не оновлюється. Максимум – батьки клеять шпалери.
Відсутня актова зала та музичний керівник. Усі свята та виступи лежать виключно на плечах вихователя: вона готує сценарії, проводить репетиції, а потім ще й сама намагається знімати все на відео.
Завідувач садочок не розвиває. Через це вихователі тікають.
Зарплата двірника вища, ніж у вихователів, що виглядає абсурдно.
У групі можуть одночасно перебувати діти від 1,5 року (ще в підгузках) до 3,5 років. Малюки тільки вчаться ходити та говорити, а старші вже прагнуть розповідати вірші. І з цим хаосом повинна справлятися одна вихователька, якій доводиться вести фактично різні програми для дітей різного віку.
На вулиці – аварійний асфальт, який становить небезпеку не лише для дітей, а й для батьків: взимку можна залишитися з поламаним носом.
Дитячі майданчики – це взагалі окрема біда: їх фактично немає. У 2000-х роках веселіше було, ніж зараз. Сьогодні біля кожного будинку є гарненькі сучасні майданчики, а в ДНЗ 375 ситуація просто жахлива.
Висновок: садочок тримається лише на людях із серцем – Олені Олександрівні та Ларисі. Але через байдужість керівництва, відсутність розвитку та належних умов він зовсім не відповідає сучасним вимогам