Наукова дискусія про роль технологій у навчанні: підтримка чи шкода?

Питання ефективності цифрових інструментів у навчанні стало предметом активних обговорень після публікації журналу The Economist, що назвала edtech «здебільшого марним». Дослідник Нік Беар Браун вважає, що проблема полягає не в самих технологіях, а в їх впровадженні в освітній процес. Дискусії про вплив цифрових технологій на навчання активізувалися після статті журналу The Economist, в якій edtech було охарактеризовано як «здебільшого марним». Дослідник штучного інтелекту Нік Беар Браун в аналітичній колонці стверджує, що проблема не в самих технологіях, а в їхньому впровадженні в освітній процес. Браун, який є викладачем комп’ютерних наук, аналізує вплив технологій на навчання та розвиток навичок. У своїх публікаціях він розглядає, як ШІ та цифрові інструменти можуть бути використані для покращення навчання. У статті «The $165 Billion Question: What The Economist Got Right and Wrong about EdTech» він перевіряє аргументи видання, спираючись на дослідження останніх років. Перш ніж перейти до критики, варто згадати про аргументи The Economist. У матеріалі наводиться приклад американської школи, де впровадження адаптивної математичної платформи не дало очікуваних результатів, і вчителі повернулися до традиційних методів. Нік Беар Браун підтверджує, що статистика дійсно відображає розчарування: з 2012 року, коли використання цифрових технологій зросло, результати тестів почали знижуватися. Дослідження OECD у рамках програми PISA також вказують на негативний зв’язок між інтенсивним використанням комп’ютерів і академічними результатами. Учні, які часто працюють з пристроями, в середньому демонструють нижчі результати з читання та математики. Наприклад, четвертокласники, які використовували планшети на кожному уроці, отримали на 14 балів менше з читання, що еквівалентно втраті року навчання. Браун визнає, що критика на адресу технологій має підстави, але основна проблема полягає в узагальненні. Видання посилається на метааналіз досліджень грамотності від Stanford University, який нібито підтверджує мінімальну ефективність технологій. Проте результати показали позитивний вплив на всі вимірювані навички, такі як декодування тексту. Дослідник підкреслює, що технології можуть бути ефективними, але не всі й не за будь-яких умов. Він заперечує висновок, що більшість технологій демонструє незначний або шкідливий ефект. Дослідження, які рідше потрапляють у заголовки, свідчать про інше: інтелектуальні системи навчання мають значний освітній ефект, а адаптивні платформи ефективні для базових навичок. Браун також вказує на так звану «перевернуту U-криву» використання технологій, згідно з якою помірне використання покращує результати, а надмірне — шкодить. Оптимальним є 30–60 хвилин цілеспрямованої цифрової практики на день. Таким чином, важливо не просто використовувати гаджети, а робити це цілеспрямовано. Багато невдалих кейсів пояснюються не технологією, а методами впровадження. Учителі змушені контролювати пристрої, замість того, щоб навчати. Програмне забезпечення часто не підсилює, а замінює педагогіку, а освітяни не отримують достатньої підготовки. Браун зазначає, що The Economist ігнорує середину: помірне використання технологій може бути корисним. Також варто зазначити, що технології впливають на різні групи учнів по-різному. Учні з менш забезпечених сімей можуть отримати більше користі від структурованих цифрових практик, але в таких школах технології часто використовуються для простих завдань. У результаті це може посилювати освітній розрив. За оцінками Брауна, структура витрат на технології в освіті виглядає так: 20–30% — на програмне забезпечення сумнівної ефективності, 5–10% — на перевірені адаптивні системи, а мінімальні інвестиції йдуть на навчання вчителів. Дослідник вважає, що ефективніша модель передбачала б більше інвестицій у цифрове репетиторство та професійний розвиток педагогів. Білл Гейтс ще у 2013 році прогнозував, що знадобиться десятиліття, аби зрозуміти реальний вплив освітніх технологій. Сьогодні дослідники згодні, що адаптивні технології, які підтримують роботу вчителя, можуть бути ефективними, якщо їх використовувати обмежено та цілеспрямовано. Дебати про edtech переходять у площину якості рішень і освітньої політики, адже гаджети самі по собі не є причиною невдач у навчанні — важливим є спосіб їх використання.

Новини у сфері освіти