У суспільстві дітей дитина задовольняє свою потребу у спілкуванні, оскільки дорослі не завжди можуть приділити дитині достатньо часу. Навіть у випадку, коли дитина постійно перебуває з мамою або з бабусею, вони не можуть приділяти дитині стільки часу, скільки вона хоче.
Існує велика різниця в рівні розвитку дитини та дорослої. Зменшити цю різницю можна тільки у випадку, коли дорослий стає на рівень дитини, підлаштовується під неї. Зворотна ситуація неможлива.
Важливою умовою становлення дитині є розвиток її внутрішнього світу. Щоб проникнути у внутрішній світ дитини, дорослому необхідно спілкуватися з дитиною на її рівні, що не є проблемою для дорослого. Однак цей процес не постійний, він може стомити і дорослу, і дитину. Тому потрібно відпочивати від такого спілкування та надавати дитині час для спілкування з дітьми. Чим старша і самостійна стає дитина, тим менше їй потрібна турбота дорослих. Однак дорослі повинні враховувати, що зменшення часу спілкування з дитиною призводить до обмеження розуміння між дитиною та дорослою.
Зростання потреби спілкування з однолітками відбувається через те, що у дітей є схожі інтереси та проблеми, вони мають подібні обов'язки вдома та в школі, у їхньому розпорядженні більше вільного часу.
Необхідність спілкування з однолітками сильніше виражена в єдиної дитини, адже вдома її оточують лише дорослі. Однак не слід забувати, що контакти з однолітками потрібні і дітям, у яких є сестри та брати. Наприклад, різний вік дітей однієї сім'ї може призвести до різниці у рівні розвитку, як фізичного, і духовного, формуванню в дітей віком різних інтересів. З іншого боку, це може бути позитивним чинником.
Спілкування дитини зі своїми братами та сестрами відрізняється від взаємодії зі своїми однолітками тим, що спілкування з першими йому дано, а друзів він може обирати самостійно.
Таке спілкування характеризується емоційною насиченістю. Якщо розмова дитини з дорослим відрізняється відносним спокоєм, то розмова з однолітками зазвичай супроводжується різкими інтонаціями, сміхом, криком. Важливою рисою спілкування дітей є нерегламентованість, нестандартність контактів. Спілкування з дорослими передбачає певні норми, які послаблюються у відносинах з однолітками. Діти можуть поводитися невимушено та вільно. Крім того, у цих відносинах переважають ініціативні дії, тобто для дитини набагато важливіші за власні дії, висловлювання, інтереси однолітків не враховуються. Така поведінка нерідко може призводити до конфліктів та образ. З іншого боку, дитина вчиться знаходити вихід із складних ситуацій, прощати образи і згладжувати конфлікти. Форми спілкування дітей постійно змінюються, процес спілкування проходить складний шлях розвитку, який впливає формування дитини.
