Багато батьків не розуміють, чому їхнє чадо раптом стало виявляти агресію. Важко відповісти, чи вплинула на це спадковість, недосвідченість мами з татом чи непрофесіоналізм освітян. Достеменно відомо лише одне: повноцінний розвиток дитини визначається емоційним благополуччям. З цієї причини особливу роль у вихованні дітей відіграє вплив сім'ї.
Вплив кола спілкування
Дитина з перших днів життя оточена різними людьми. У цьому максимальне впливом геть формування його характеру надає лише коло постійного спілкування. Як правило, це батьки та інші родичі, які здатні задовольнити потребу малюка у коханні та захищеності. Однак варто враховувати той факт, що не будь-яка ситуація може сприятливо позначитися на дитячому розвитку.
Батькам слід звертати увагу на коло спілкування дитини. Якщо малюк зв'яжеться з поганою компанією, то він намагатиметься відповідати поганим хлопцям. У результаті це може негативно позначитися на успішності, проблемах спілкування зі старими друзями та родичами.
Обстановка в будинку
Батьки мають особливий вплив на формування дитячої моделі поведінки. У сім'ї може бути один із трьох основних типів виховання: авторитарний, авторитетний чи потуральний. При цьому в будь-якому типі основною складовою є батьківське кохання. Мама і тато намагаються максимально захистити своє чадо. Але при цьому потрібно не забувати про вимогливість та контроль. У деяких випадках надмірне кохання разом із жалістю провокують у дітей прояв агресії.
Багато батьків впевнені, що доброзичливе ставлення формується саме собою, коли малюк перебуває в дитячому суспільстві. Насправді виходить інакше. Нерідко хлопці саме після дитячого садка стають агресивними та часто йдуть на конфлікт. На жаль, дітям властиво переймати поведінку однолітків, яка не завжди хороша. У такому разі багато залежить від стилю сімейного виховання.
Психологічні установки
Діти, які мають високу самооцінку та довіру до оточуючих, почуваються потрібними та коханими. Це властиво людям, які у житті намагаються уникати конфліктів. Якщо малюк розуміє свою значущість для батьків, він може почати маніпулювати почуттями. У такому разі формується установка, що оточуючі існують лише заради дитини. Якщо йому не вистачає розуміння та емоційного тепла, то він щосили починає до цього прагнути. Коли дитина втрачає відчуття значущості, вона намагається уникати спілкування. У такому разі і виявляється найбільша схильність до конфліктів. Відповідно, дитина почувається непотрібною і не хоче, щоб її зайвий раз чіпали.
Залежно від установки, що сформувалася, малюк вибудовує власну поведінку, включаючи взаємодію з оточуючими людьми. Дитяче уявлення про світ, що склалося, переробити непросто, але люблячим батькам це під силу. Головне – змінити установку, адже саме вона сприяла формуванню агресивної поведінки.
