Насамперед малюки від дорослих відрізняються своєю безпосередністю та більш відкритим проявом своїх емоцій та бажань. Дитині складно зрозуміти навіщо потрібно робити ось так, а не інакше, чому щось не можна. Діти молодшого дошкільного віку незнайомі з основами соціального етикету, вони мають слабо розвинене почуття такту і колективізму.
Всі ці маленькі незнання та особливості батьківського виховання, і призводять до частих конфліктів між дітьми як у саду, так і за його межами. Дуже важливу роль відіграє те, що у дитячому садку, на відміну від будинку, дітям доводиться контактувати зі своїми однолітками, ділитися іграшками та слухати вихователя. Замкненим у собі дітям або дітям, які звикли перебувати в центрі загальної уваги, і отримувати все на першу вимогу, складніше навчитися безконфліктно контактувати з дитячим колективом. Найбільше конфліктів спостерігається під час спільних дитячих ігор. Діти 2-4 років активно беруть участь у колективних іграх. Однак, кожна дитина хоче грати виключно за своїми правилами, а не виконувати чужі вказівки, які часто навіть незрозумілі до кінця. Кожна гра хоче бути лідером, головним і «дорослим», хоча б у цій грі.
Конфлікти поділяють на дві групи: зовнішні та внутрішні. Зовнішні конфлікти виникають у суперечках, і легко вирішуються самими дітьми. Виникнення таких ситуацій допомагає дитині відчути, що означає відповідальність за вирішення існуючих проблем, а також допомагають сформувати основи моральності та освоїти ази комунікації. Найчастіше, внутрішні конфлікти виражаються у замкнутості дитини, розвитку фобій і комплексів. У таких ситуаціях необхідне втручання та кваліфікована допомога вихователя. Батькам і вихователям слід дуже уважно ставитися до найменших змін, як у поведінці дитини, так і її відносинами з однолітками. Це допоможе уникнути ситуації, коли малюка почнуть приймати за білу ворону та «труїти». Не варто розраховувати на те, що це тимчасово і дитина переросте таку поведінку. Характер, основи прийнятої соціальної поведінки, а також ставлення до батьків і страхів, як прикладів наслідування та авторитетів, закладаються ще з ранніх років. Не поодинокі також і випадки прояву фізичної агресії.
Гарантією вирішення всіх перерахованих вище проблем є активна батьківська участь у житті малюка. Це можуть бути спільні ігри, в яких батьки пояснюють малюкові, що погано, а що добре в ігровій формі. На власному прикладі спілкування з іншими дітьми, батьки можуть показати дитині як треба взаємодіяти і як ділитися, чимось поступитися, а іноді й постояти за себе. Дуже важливим аспектом є кваліфікація, а також індивідуальні якості вихователя у дитячому садку. Адже саме вихователь може допомогти згладити конфлікт, що зароджується, а також стати причиною зародження конфлікту, наприклад, у разі коли вихователь упереджено ставиться до дитини. З огляду на це батьки повинні брати активну участь і цікавитися життям свого малюка, як вдома, так і за межами будинку, а не повністю покладатися на вихователів.
